Красний Деркул
Кра́сний Де́ркул — село в Україні, у Станичо-Луганському районі Луганської області. Населення становить 259 осіб. Орган місцевого самоврядування — Красноталівська сільська рада.
село Красний Деркул | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Луганська область |
Район/міськрада | Станично-Луганський |
Рада | Красноталівська сільська рада |
Код КАТОТТГ | UA44160070080032555 |
Облікова картка | Красний Деркул |
Основні дані | |
Засноване | 1905 |
Населення | 259 |
Площа | 1,1 км² |
Густота населення | 235,45 осіб/км² |
Поштовий індекс | 93621 |
Телефонний код | +380 6472 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°51′29″ пн. ш. 39°49′10″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
113 м |
Водойми | р. Деркул |
Місцева влада | |
Адреса ради | 93621, с. Красна Талівка |
Карта | |
Красний Деркул | |
Красний Деркул | |
Мапа | |
Населення
За даними перепису 2001 року населення села становило 259 осіб, з них 20,85 % зазначили рідною мову українську, а 79,15 % — російську[1].
Історія
В околицях села виявлено поселення пізньої бронзи, могильник раннього середньовіччя, 12 курганних могильників із 16-ма курганами.
Засноване село у XVIII столітті. Територію заселили козаки, селяни, втікачі з Чернігівської, Полтавської, Воронезької губерній. Новостворений хутір мав назву Ларіонів — від прізвища власника землі, настоятеля Свято-Троїцького храму в Біловодську — Ларіона. Ще хутір називали Ларіонів-Деркульський.
Сучасна назва з'явилася в роки радянської епохи, адже утворена шляхом дублювання назви річки та додане слово «красний».
Пам'ятки
У селі є Братська могила радянських воїнів. Історико-архітектурною пам'яткою села була церква Різдва Пресвятої Богородиці, побудована на початку XVIII століття. Пам'ятка знищена пожежею у березні 2011 року. Нині будується нова церква.
Відомі люди
- Подвезенний Олексій Геннадійович (1997—2021) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Джерела
- Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9 (стор. 397—398, матеріали Віктора Висоцького).