Красноюрченко Іван Іванович

Народився 3 вересня 1910 року в селищі Ніколаєвськ (нині місто Волгоградської області Росії), в селянській родині. Росіянин. Член КПРС з 1932 року. Закінчив перший курс Ленінградського інституту інженерів-механіків соціалістичного землеробства.

У 1934 році призваний до лав Червоної Армії. У 1935 році закінчив Качинську військову школу пілотів. Служив пілотом та командиром авіаційної ланки в Забайкаллі, а з 1936 року — в Монгольській Народній Республіці.

Учасник боїв з японськими мілітаристами на річці Халхин-Гол з 23 травня по 16 вересня 1939 року. За час цих боїв лейтенант І. І. Красноюрченко здійснив 111 бойових вильотів, брав участь у 33-х повітряних боях і 45-і штурмових діях по наземним військам. Збив п'ять японських винищувачів.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 листопада 1939 року за мужність і героїзм, проявлені при виконанні військового та інтернаціонального обов'язку лейтенанту Івану Івановичу Красноюрченку присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 177).

Початок німецько-радянської війни зустрів в Україні, у складі 22-го винищувального авіаційного полку. У перший же день, вранці 22 червня 1941 року, збив над Києвом ворожий бомбардувальник. Потім служив у 43-му авіаційному полку, пізніше був командиром 92-го винищувального авіаційного полку, 102-ї і 147-ї винищувальних авіаційних дивізій протиповітряної оборони країни. 6 жовтня 1941 року підполковник І. І. Красноюрченко був призначений командиром сформованої 141-ї винищувальної авіаційної дивізії протиповітряної оборони.

З 30 березня по 15 жовтня 1942 року командував 102-ю винищувальної авіаційної дивізії протиповітряної оборони (згодом — 2-а гвардійська винищувальна авіаційна Сталінградська Червонопрапорна ордена Суворова дивізія протиповітряної оборони), що входила до складу Сталінградського корпусного району протиповітряної оборони.

У середини листопада 1942 року відбув до Ярославля і вступив у командування 147-ї винищувальної авіаційної дивізії протиповітряної оборони. Війну полковник І. І. Красноюрченко закінчив вже заступником командувача 9-м винищувальним авіаційним Воронезьким корпусом протиповітряної оборони.

У 1952 році закінчив авіаційний факультет Військової академії Генерального штабу імені К. Є. Ворошилова. Командував авіаційними частинами протиповітряної оборони, займав пост начальника Центрального аероклубу імені В. П. Чкалова.

Могила Івана Красноюрченка

З 1956 року генерал-майор авіації І. І. Красноюрченко — в запасі. Працював директором кераміко-художнього заводу. Жив у Києві. Помер 1 квітня 1970 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

Нагороджений орденом Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом Червоної Зірки, медалями, двома монгольськими орденами Бойового Червоного Прапора.

Ім'ям Героя названо провулок у місті Ніколаєвську Волгоградської області.

• Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987 (рос.)
• Герои-волгоградцы. Волгоград, 1967 (рос.)
• Кузнецов И. И., Джога И. М. Первые Герои Советского Союза (1936–1939). — Иркутск. 1983 (рос.)
• Красноюрченко Іван Іванович. // Сайт «Герои страны» (рос.).