Красноїльськ

На південно-східній стороні від селища бере початок річка Білка Маре, ліва притока Сучави.

На південному сході від присілка селища бере початок річка Шикова, Лаура ліва притока Сучави.Найвищий є Гора Петроушка.

Практично посередині селища протікає річка Какач, яка є притокою 5 порядка Дунаю.

Поселення, як і Чернівці, вперше згадано в грамоті молдавського господаря Олександра Доброго — тільки не в 1408 р., а в 1431 р.

В 1696 р. нижню частину села, відділену річкою, купив шляхтич О. Їльський. Його прізвище досі збереглося у назві Красноїльська. Верхня ж частина називалася Красно Путна. В Красно Путні по дорозі до відомого монастиря в Путні (зараз територія Румунії) побував влітку 1871 р. великий румунський поет-романтик Міхай Емінеску.

В XIX — на початку XX століття в цих краях мешкала велика німецька колонія.

Красноїльськ як селище виник в 1968 р., коли об'єднали в один населений пункт два сусідніх прикордонних села.

До центру селища від дороги на Чернівці — ще кілька кілометрів повз гарно доглянуті будиночки, а часом — й справжні багатоповерхові хороми. У центрі селища стоїть чимала сучасна мурована Покровська церква, в образі котрої виразно відчуваються відголоски стилю бринковяну. Церкву за проектом архітекторів Теодора Папашчіуця та Аурела Боєску спорудили всього за 18 місяців: почали будівництво наприкінці 1989 року, а вже 14 жовтня 1991 р. храм було освячено.

Поруч тулиться значно старіший мурований храм Різдва Іоана Предтечі з виразними рисами оборонної архітектури. Його дзвіниця схожа на оборонну башту, а невеликі вікна на бійниці. Такими храмами багата Південна Буковина (територія сучасної Румунії). Румунські джерела датують освячення старої церкви червнем 1792 р. і згадують її засновників, боярина Александру Ільскі (Alexandru Ilschi) та його дружину Ану.

Біля чепурних воріт церковного двору — каплиця під ґонтовим дахом. В Красноїльському храмі зберігається високошанована серед православних ікона «Житєдайне джерело». Трохи далі по вулиці розташована селищна гімназія.

В мальовничих околицях селища, серед невисоких гір і джерел з мінеральною водою, розташовано кілька баз відпочинку, протитуберкульозний диспансер. В мисливському господарстві «Зубравиця» на волі живуть зубри. В чималому куті Слатина, під лісом, діє православний жіночий монастир.

Назва кута пов'язана з солонуватим смаком місцевої води: на Слатині дотепер збереглася 12-метрової глибини криниця з солоною водою, з якої бере початок річечка Солонець, притока Серетеля. По «біле золото» — сіль — на Слатину проїжджали з навколишніх поселень так званою «Бухарестською» дорогою (нині веде на територію Румунії). Ласа на солоне худоба залюбки п'є воду з Солонця.

Маланку у Красноїльську святкують 13-14 січня[5]. Ключовою фігурою дійства Красноїльська Маланка є Ведмідь. Ведмедя водить Циган. Один Циган може водити зграю Ведмедів. Селище складається з 5 кутів (хуторів). Кожен з кутів виряджає свою ватагу на Маланку. Готуються до цього заздалегідь - роблять маски з пап‘є-маше, шиють костюми, виготовляють обладунки для Ведмедів.

Кожен хутір зберіг та відрізняється оригінальними рисами маланкарів - костюмом Ведмедів, одягом Цигана, рисами масок, набором персонажів, музичним супроводом. Ведмежі обладунки переважно робляться з очерету, соломи, рогози. Один такий наряд важить до 70 кг. Ведмеді з хуторів Верхня й Нижня Путня нагадують невеличкі копиці сіна. У Тражанах, Сусі та Дялі Ведмеді отримують різнобарвні широченні "крила".

Основні ролі у дійстві виконують молоді парубки. Щороку серед молодих парубків у кожному куті обирають двох Комендантів, які відповідають за все – від їжі для учасників й розподілу ролей до дотримання порядку серед маланкарів[6].

Учасники дійства спочатку обходять подвір’я на своєму кутку, а потім спускаються вниз, у долину, де всі разом, у форматі маскарадної ходи, рухаються в центр села. Загалом у маланкуванні бере участь близько 500 людей. Кожен рік у село приїжджають туристи аби стати свідками дійства.

• Бурачук Василь Васильович (1994—2017) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Іліуц Марія Степанівна- Співачка. Заслужений діяч мистецтв Молдови. Народилася 23.02.1954 р. у с. Красноїльськ Сторожинецького району. Співала у вокальній студії при деревообробному комбінаті, виступала у складі агіткультбригади. Навчалась у Чернівецькому культосвітньому училищі. Працювала художнім керівником Будинку культури у Красноїльську. Навчалася в інституті мистецтв ім. Г. Музическу. Виступала у складі Кишинівського фольклорного ансамблю «Штефан-Воде», ансамблі «Бусуйок молдовенеск», співпрацювала з оркестром радіо та телебачення, ансамблями «Жок» і «Мугурел». Володарка «Гран-прі» на Міжнародному конкурсі популярної музики (1989), фестивалі пам'яті Тамари Чабану, на Міжнародному конкурсі Чабанської пісні у Бухаресті (1995), на Міжнародному конкурсі румунської пісні (1996).

• Красноїльський заказник
• Джерело «Красноїльське»
• Красноїльський парк
• Мала Лоза (пам'ятка природи)
• Ділянка пралісу (заповідне урочище)

• Красноїльськ // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
• Римо-Католицькa Церквa Божого Милосердя
• Маланки в Красноїльську 2009
• Маланки в Красноїльську 2010
• Маланки в Красноїльську 2012
• Маланки в Красноїльську 2015.
• Погода в селищі
• На Буковині відгуляла знаменита Красноїльська маланка
• Красноїльськ — Енциклопедія Сучасної України

Зовнішні відеофайли
	Красноїльська Маланка 2021 на YouTube