Крекінг-установка в Моссморан-Файф

Крекінг-установка в Моссморан-Файф – піролізне виробництво, розташоване у Шотландії дещо північніше від затоки Ферт-оф-Форт.

Моссморан-Файф
Виробничий майданчик компанії ExxonMobil у Моссморані

В кінці 1970-х – на початку 1980-х в Північному морі почалась активна розробка нафтогазових родовищ, внаслідок якої, зокрема, отримували великі об'єми гомологів метану (зріджених вуглеводневих газів). Частина з них транспортувалась по трубопроводу Сент-Фергюс – Моссморан на завод з фракціонування компанії Shell. Виділений на останньому етан вирішили використовувати тут же для живлення піролізного виробництва. В 1981—1985 роках у Моссморані ExxonMobil та Shell спорудили установку парового крекінгу, котра мала потужність у 650 тисяч тонн етилену на рік[1] (в подальшому цей показник довели до 830 тисяч тонн).[2]

Особливістю майданчика в Моссморані стало те, що тут відсутні похідні виробництва, розраховані на споживання етилену. На момент зведення установки піролізна промисловість Великої Британії, котра раніше була орієнтована на споживання газового бензину, стикнулась з суттєвими проблемами через різке зростання цін на нафту. Як наслідок, Shell відмовилась від спорудження нової установки парового крекінгу в Каррінгтоні (поблизу Манчестера) та закрила вже існуючу тут стару. Живлення цього майданчику, а також запущеного на початку 1980-х заводу альфа-олефінів у Стенлоу організували із Моссморану, в якому етилен продукувався з найбільш енергоефективної сировини. Для цього Моссморан з’єднали етиленопроводом із розташованим на протилежному березі Фер-оф-Форт Гренджмутом, який вже був з'єднаний із Вілтоном. Трубопровід Вілтон – Гренджмут реверсували, так що він тепер подавав моссморанський етилен на вихідну точку ще одного етиленопровода Trans-Pennine. Крім того, на початку 1990-х із Гренджумута в район Манчестера проклали новий етиленопровід NWEP.

Окрім живлення майданчиків у Великій Британії, приблизно половину виробленого в Моссморан-Файф етилену експортують через Braefoot Bay Marine Terminal до Антверпена, в якому створений європейський етиленовий хаб.[2]

У середині 2010-х компанія INEOS організувала для своєї піролізної установки у Гренджмуті поставки етана з США, котрі завдяки «сланцевій революції» стали великим експортером цього газу. З метою організації резервного сировинного джерела в 2017-му створили можливість подачі етану до Моссморана по реверсованому трубопроводу із Гренджмута.[3]

Примітки
  1. Binner, J. (22 жовтня 2013). Advanced Materials 1991-1992: I. Source Book (англ.). Elsevier. ISBN 978-1-4832-9400-1.
  2. Fife Ethylene Plant | ExxonMobil United Kingdom. ExxonMobil (англ.). Процитовано 21 грудня 2019.
  3. UK's first US ethane import arrives at Grangemouth. www.argusmedia.com (англ.). 27 вересня 2016. Процитовано 21 грудня 2019.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.