Крекінг-установка у Каррінгтоні

Крекінг-установка у Каррінгтоні – колишня складова частина нафтохімічного майданчику компанії Shell у Каррінгтоні (п’ять кілометрів на південний захід від Манчестера).

Каррінгтон
Виробничичй майданчик у Каррінгтоні

Станом на 1950 рік на майданчику в Каррінгтоні працювало виробництво компанії Petrochemical Ltd потужністю 10 тисяч тонн етилену на рік.[1] У 1955-му цю компанію викупив енергетичний гігант Shell, котрий в 1960-му запустив у Каррінгтоні нову піролізну установку, яка працювала на газовому бензині (naphtha). Отримані у результаті етилен та пропілен використовували для виробництва відповідних полімерів,[2] крім того, продукували оксид етилена (в 1966-му потужність цього виробництва збільшили з 41 до 66 тисяч тон) та оксид пропілена.[3][4] У тому ж 1960-му майданчик сполучили трубопровідною системою із розташованим за три з половиною десятки кілометрів нафтопереробним заводом у Стенлоу.[5]

У 1970-му анонсували спорудження у Каррінгтоні потужної установки парового крекінгу, котра повинна була піддавати піролізу ще більш важкий газойль та продукувати 450 тисяч тонн етилену, 300 тисяч тонн пропілена та 100 тисяч тонн бутадієна.[6][7] Втім, різке зростання цін на нафту внаслідок домовленості арабських країн різко погіршило економіку піролізних виробництв, котрі працювали на нафтопродуктах. Як наслідок, плани розширення майдачика в Каррінгтоні так і не були реалізовані, а в 1985-му, із введенням в дію розрахованої на споживання етану установки парового крекінгу в шотландському Моссморан-Файф, компанія Shell закрила каррінгтонське піролізне виробництво. При цьому тут продовжила роботу лінія полімеризації, етилен для якої почали подавати із Шотландії через трубопроводи Моссморан-Файф – Вілтон та Trans-Pennine. Останній з’єднали короткою перемичкою із трубопроводом Стенлоу – Каррінгтон. Крім того, певну частину етилена – біля 25 тисяч тонн на рік – доправляли автоцистернами з піролізного виробництва в уельському Баглан-Бей.[8] На початку 1990-х ввели в дію ще один етиленопровід із Шотландії – NWEP. Це дозволило збільшити потужність з випуску поліетилена від 70 до 170 тисяч тонн.[9]

В 2009-му виробництво поліетилену в Каррінгтоні, яке на той момент мало потужність у 185 тисяч тонн та належало компанії LyondellBasell, закрили.[10] В той же час, станом на 2019-й LyondellBasell продовжувала експлуатувати каррінгтонський завод поліпропілена потужністю 210 тисяч тонн,[11] який отримував пропілен по трубопроводу із НПЗ Стенлоу.

Примітки
  1. Chauvel, Alain; Lefebvre, Gilles; Raimbault, C. (1980). Production d'oléfines et d'aromatiques: le vapocraquage et les BTX (фр.). Editions TECHNIP. ISBN 978-2-7108-0369-0.
  2. Information, Reed Business (27 жовтня 1960). New Scientist (англ.). Reed Business Information.
  3. Aftalion, Fred (1991). A History of the International Chemical Industry (англ.). University of Pennsylvania Press. ISBN 978-0-8122-8207-8.
  4. Shell Broadens Its Base in European Ethylene. Chemical & Engineering News Archive 42 (29). 20 липня 1964. с. 60–64. ISSN 0009-2347. doi:10.1021/cen-v042n029.p060. Процитовано 7 грудня 2019.
  5. Chapman, Keith (1973). Agglomeration and Linkage in the United Kingdom Petro-Chemical Industry. Transactions of the Institute of British Geographers (60). с. 33–68. ISSN 0020-2754. doi:10.2307/621505. Процитовано 7 грудня 2019.
  6. International Commerce (англ.). Bureau of International Commerce. 1970.
  7. Kemp, Alex (2013-03). The Official History of North Sea Oil and Gas: Vol. II: Moderating the State’s Role (англ.). Routledge. ISBN 978-1-136-65387-2.
  8. Lister, Ted (1998). Industrial Chemistry Case Studies: Industrial Processes in the 1990s (англ.). Royal Society of Chemistry. ISBN 978-0-85404-925-7.
  9. Binner, J. (22 жовтня 2013). Advanced Materials 1991-1992: I. Source Book (англ.). Elsevier. ISBN 978-1-4832-9400-1.
  10. LyondellBasell to Close LDPE Unit at Carrington, U.K.. news.unipack.ru. Процитовано 7 грудня 2019.
  11. Naylor, Linda. Some sellers offering changed terms into UK as Brexit looms. Icis (амер.). Процитовано 7 грудня 2019.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.