Крекінг-установка в Тобольську

Крекінг-установка в Тобольську – підприємство нафтохімічної промисловості Росії, спорудження якого почалось у 2015 році на півдні Західного Сибіру. Проект реалізується найбільшою російською нафтохімічною компанією Сибур, яка спеціалізується на роботі зі зрідженими вуглеводневими газами.

З 1980-х років в Тобольську діяв виробничий майданчик, де здійснювали фракціонування зріджених вуглеводневих газів і виробляли бутадієн та ізобутилен шляхом дегідрогенізації бутану. На початку 2010-х тут же запустили спеціалізоване виробництво пропілену із пропану, за чим послідувала реалізація проекту випуску ненасичених вуглеводнів на піролізній установці. Остання матиме потужність на рівні 1,5 млн тонн етилену на рік, що дозволяє віднести її до виробництв світового класу (можливо відзначити, що перший в історії світової нафтохімії «півторамільйонник» з’явився в Рувайсі лише у 2014 році, за чим послідувала серія виробництв у США). З іншого боку, одна крекінг-установка в Тобольську збільшить майже у 1,5 рази можливості російської нафтохімічної промисловості з продукування етилену, при тому що у складі останньої наразі діють дев’ять значних піролізних виробництв (не рахуючи установок потужністю менше за 100 тисяч тонн на рік).    

Можливо відзначити, що в 2010-х роках можливості тобольського майданчика з фракціонування газів значно зросли (що, зокрема, робилось з огляду на майбутню установку піролізу), при цьому окрім вже існуючого трубопроводу для широкої фракції легких вуглеводнів (ШФЛУ) від Южно-Баликського ГПЗ проклали новий ШФЛУ-трубопровід з Пурівського ЗПК (завод з переробки конденсату, який належить «Новатеку»). Фракціонатор подаватиме на піролізне виробництво етан-пропанову суміш, пропан та н-бутан.

Враховуючи використання змішаної сировини, окрім етилену отримуватимуть інші ненасичені вуглеводні – пропілен (500 тисяч тонн на рік), бутадієн (94 тисячі тонн на рік), бутени. При цьому олефіни в повному обсязі спрямовуватимуть на зведені на тому ж тобольському майданчику в комплексі з піролізним виробництвом лінії полімеризації у поліетилен та поліпропілен. Туди ж подаватимуть отриманий на установці 1-бутен, котрий виконуватиме роль кополімеру. Крім того, випускатимуть гідрований піробензин (137 тисяч тонн на рік) та метилтретинний бутиловий етер (13 тисяч тонн, синтезується з використанням ще одного ненасиченого вуглеводня із фракції С4 – ізобутилену).

Станом на середину 2017 року готовність установки сягнула 46%, ліній полімеризації – 33-36%.[1][2][3]