Крижчене
Крижче́не — село в Україні, у Бердянському районі Запорізької області. Населення становить 68 осіб (1 січня 2015)[1]. Орган місцевого самоврядування — Новоказанкуватська сільська рада.
село Крижчене | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Запорізька область |
Район/міськрада | Бердянський район |
Рада | Новоказанкуватська сільська рада |
Основні дані | |
Засноване | 1861 |
Населення | 68 (на 2015 рiк) |
Площа | 1,28 км² |
Густота населення | 82,81 осіб/км² |
Поштовий індекс | 71213 |
Телефонний код | +380 6140 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 47°17′50″ пн. ш. 36°08′53″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
163 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | 71211, Запорізька обл., Чернігівський р-н, с. Новоказанкувате, вул. Центральна, 2 |
Карта | |
Крижчене | |
Крижчене | |
Мапа | |
Географія
Село Крижчене лежить за 4 км від правого берега річки Каїнкулак, на відстані 2 км від села Петропавлівка і за 20 км на північний захід від Чернігівки. По селу протікає струмок що пересихає із загатою.
Історія
Заснування пов'язане із земельною реформою 1921 року. Отримавши землю сюди переселилися новогригорівці. Село й назване за прізвищем одного з першого з них — Крижка. Переселилося 30 сімей, до 1924 року вони збудували хати й початкову школу.
В умовах НЕПу селянам, які мали бажання працювати вдалося організувати господарство й отримати прибутки. У ході колективізація й розкуркулення репресували найкращих господарів: Кислицького, Юхименка, Савченка та Іваненка, син якого внаслідок цього помер від голоду.
Була утворена комуна, яка 1930 року стала сільгоспартіллю «Комунар». У передвоєнні роки завдяки важкій праці селян було укріплено матеріально-технічну базу, з'явився клуб.
З початком німецько-радянської війни більшість чоловіків іде на фронт, а жінки й діти працюють у полі й бригаді. У жовтні 1941 року село окуповують німецькі загарбники. За роки окупації 32 жителі села відправлено на каторгу в Німеччину, де одна жінка померла.
Під час голоду 1946–1947 років помер один житель села.
Після війни село відбудовується, з'явилися ферми, новий клуб, відбудували школу. 1950 року місцевий колгосп об'єднано з колгоспами сіл Зелений Луг і Петровське, а 1959 року цей колгосп увійшов до складу колгоспу ім. Леніна з центром у Новомихайлівці.
Село потрапляє у розряд «неперспективних». 1969 року закривають школу, молодь від'їздить, а село старіє.
У селі працює відділення зв'язку й ФАП. Селяни здають землю в оренду ТОВ «Новополтавське» та СВК «Україна».
Після ліквідації Чернігівського району 19 липня 2020 року село увійшло до Бердянського району[2].
Населення
За даними перепису 2001 року населення становило 106 осіб[3].
Мова
українська мова | російська | білоруська |
---|---|---|
95.28% | 3.77% | 0.94% |
Примітки
Посилання
Література
- Єременко, М. Край шляху Муравського: Нариси з історії Чернігівського району. — Запоріжжя : Лана-друк, 2006. — 436 с.