Крит і Киренаїка

Мармурова статуя римської епохи (місто Кирена)

Дві частини провінції — Киренаїка і Крит, пов'язані були чисто формально, тому що історично й географічно ці області тяжіли до різних регіонів — Киренаїка відчувала сильний культурний вплив Єгипту та Сходу, а Крит підтримував стосунки з материковою Грецією і зберігав численні грецькі традиції.

Крит. До правління римлян був відсталою аграрною околицею, і питання що стосуються землеволодінь, як і скрізь були найбільш гострими. Частою судовою практикою того часу було вирішення земельних спорів міст між собою і з приватними власниками. Багато землі перебувала під імператорськими маєтками і у власності приватних римських землевласників (наприклад землі міста Кносса були приписані до міста Капуя в Італії).

На Криті було своє власне громадське об'єднання — xoivov, а в місті Гортіне існувало невелике об'єднання римських громадян — conventus. Не значною владою володіли старі (республіканські) магістратури, які займалися питаннями міського благоустрою, влаштуванням видовищ та ігор, організацією культу імператорів і т. ін.

Киренаїка. У цій частині провінції населення було більш різноманітно — до містян відносились елліни, найбільш численна і привілейована група (ним був відкритий доступ в гімнасії і Ефеби), сільськими жителями були в основному корінне лівійське населення. Також значна була частка юдейських переселенців. Римлян було мало, згадується перепис по якій римлян різного віку, які мають ценз в 2500 денаріїв, проживає всього 215 чоловік[1].

Форми політичних об'єднань в Киренаїці були скоріше етнічними: у еллінів був — corpus (організація яка несла відповідальність за державні повинності своїх членів), у євреїв — менш політизовані земляцтва. Римляни не мали в Киренаїці свого conventus, але згадуються деякі «таємні спільноти» — συνωμο (η) σίας[1]. Не збереглося згадки про місцеву організації, що представляє всю область — xoivov, хоча є відомості про послів від Киренаїки до Риму (в едиктах Августа з Кирени, у Тацита). Римське громадянство, що спочатку було привілеєм тільки римлян, поступово поширювалося серед усього населення, вже до едикту Каракалли у 212 р., значна частина міського населення Киренаїки користувалася його правами, але вже значно втратило своє значення.

Близьке сусідство з пустельними південними областями, населеними ворожими римлянам племенами, змушувало тримати тут постійні римські гарнізони, що викликало великий вплив на місцеві інститути влади.

Крит. Здавна тут процвітали овіяні ореолом старовини культи Зевса, Гермеса, Діктінни. За повідомленням Філострата (V. Ар. IV 34), храм Асклепія в Лебені залучав до III ст. прочан не тільки з усього Криту, але і з Лівії. Існувала також посада верховного жерця — sacerdos provinciae, який був служителем імператорського культу.

Крит. Втручання римлян в господарську діяльність полягала у розвитку землеробства і будівництві (водопроводи, громадські будівлі, прокладання доріг). Але в порівнянні з іншими провінціями в I—II ст. розмах римського будівництва на Криті був відносно невеликий. Деякі міста (Гортіна, Кносс) карбували свою монету (підтверджені знахідки — до сер. I ст.).

Киренаїка. Керуючий провінцією проконсул, відав також чеканкою монет в Киренаїці, які мали різні зображення і символи для кожної з областей.