Кровохаркання

Кровоха́ркання (лат. haemoptoѐ[1], англ. Hemoptysis) — кашель з виділенням мокротиння, що містить у собі згустки крові, або відхаркування крові.

Кровохаркання
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 R04.2
DiseasesDB 5578
MedlinePlus 003073
MeSH C08.381.348

Кровохаркання є одним із найтиповіших симптомів легеневої кровотечі, у клінічній медицині ці два терміни є синонімами.[2]

Причиною кровохаркання частіше бувають зміни в легенях туберкульозного характеру, а з нетуберкульозних уражень — пневмонії (крупозна, вірусно-геморагічна), бронхоектази, пухлини легенів (первинні або метастатичні), застій в легенях (недостатність серця — вади серця), судинні ураження бронхів і легенів — емболії гілочок легеневої артерії, тромбози, васкуліти (останні нерідко ревматичної природи), хвороби крові. Кровохаркання може бути вираженням геморагічного синдрому (геморагічний діатез, синдром Рандю-Ослера, вузликовий періартеріїт). Кровохаркання може бути ознакою паразитарних захворювань легенів (ехінокок легенів, аскаридоз, парагонімоз, стронгілоїдоз). Професійні захворювання (силікоз, силікатоз).

Псевдокровохаркання — це кровохаркання, але джерелом кровотечі можуть бути судини порожнини носа, носоглотки, ротової порожнини. Кров темна, не пов'язана з кашлем і не змішана з мокротинням.

Причини

Кровохаркання виникає внаслідок:

Захворювання, що можуть супроводжуватись легеневою кровотечею з крвохарканням:

  • Часті:
    • бронхоектатична хвороба (включаючи муковісцидоз);
    • туберкульоз, нетуберкульозні мікобактеріози;
    • абсцес легень, міцетома (аспергільома або грибкова куля);
    • забій або травма легень.
  • Менш поширені:
    • інвазивний аспергільоз або мукор-мікоз;
    • легенева артеріовенозна мальформація;
    • бронховаскулярна нориця (наприклад, трахеобрахіоцефалічна артеріальна нориця в пацієнтів з хроніч­ною трахеостомою);
    • патологія зсідання крові, стороннє тіло, ідіопатичний легеневий гемосидероз;
    • некротизуюча бактеріальна пневмонія, бронхіальна аденома;
    • емболія легеневої артерії з інфарктом легені;
    • септична емболія при ендокардиті тристулкового клапана;
    • легенево-ниркові синдроми (синдром Гудпасчера, СЧВ, гранульоматоз Вегенера);
    • розрив легеневої артерії внаслідок її катетеризації (балонним катетером Сван-Ганца).[3]

Невідкладна допомога

При хронічному незначному кровохарканні як правило невідкладна допомога не потрібна. При легеневій кровотечі і значному кровохарканні слід розвантажити малий круг кровообігу: надати хворому положення напівсидячи з опущеними ногами, накласти джгути на нижні кінцівки, тепло — на низ живота і ноги. Заспокоїти хворого. Заспокійливі кашльові засоби. Холод на груди (з обережністю). Викликати швидку допомогу. При можливості - інєкційно ввести розчин транексамової кислоти[4].

Див. також

Примітки
  1. «ЛАТИНСЬКА МОВА», МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ.-2015.- C.13
  2. Л. В. Лузан. ЛЕГЕНЕВА КРОВОТЕЧА / Український пульмонологічний журнал. 2009, № 4. Ел.джерело С.28-31
  3. Легенева кровотеча. Діагностика. Тактика лікаря. Невідкладна допомога. Гостра дихальна недостатність.Спонтанний пневмоторакс
  4. Kinoshita T, Ohbe H, Matsui H, Fushimi K, Ogura H, Yasunaga H. Effect of tranexamic acid on mortality in patients with haemoptysis: a nationwide study. Crit Care. 2019;23(1):347. Published 2019 Nov 6. doi:10.1186/s13054-019-2620-5

Джерела
  • Braunwald's Heart Disease: A Textbook of Cardiovascular Medicine, 7th ed., (October 20, 2004) Saunders ISBN 072160479X (P.?)

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.