Крочко Юлій Іванович

Народився 9 серпня 1934 року в м. Ужгород.

Закінчив біологічний факультет Ужгородського державного університету (випуск 1957 року). Спеціалізувався по кафедрі зоології під керівництвом відомого зоолога Іллі Колюшева. Дякуючи сприянню І. Колюшева, Юлій Крочко вже у грудні 1962 року був зарахований на посаду асистента кафедри зоології, а за 4 роки (1966) вступає до аспірантури при Інституті зоології ім. І. І. Шмальгаузена АН УРСР. Ці події назавжди визначили сферу інтересів і всієї подальшої професійної діяльності молодого зоолога.

Юлій Крочко вільно володів мовами суміжних країн, у тому числі словацькою (сам називав себе словаком), угорською та російською, добре розумів також польську і німецьку. Ці вміння багаторазово допомагали йому як під час навчання, так і для подальшої наукової роботи.

Одружений. Син Василь пішов у ту саму галузь, що і батько, і став професійним зоологом (ентомолог) і викладачем (доцент), 1994 р. захистив дисертацію про жуків-кокцинелід Українських Карпат .

Все життя пов'язане із зоологічними дослідженнями: спеціалізація в університеті, аспірантура і захист двох дисертацій — кандидатської (1970) і докторської (1992) за спеціальністю «зоологія». В стінах рідного Ужгородського університету пройшов шлях від асистента до завідувача і професора кафедри зоології.

Посаду доцента кафедри зоології Юлій Іванович отримав у 1970 році, невдовзі після захисту кандидатської дисертації. Навантаження від того не стало меншим, і навчальний процес займав левову частку часу та енергії. На підготовку докторської дисертації пішло 22 роки, захист відбувся 14.12.1992 р. в Інституті зоології НАН України (Київ). Після захисту докторської був обраний на посаду професора кафедри зоології (весна 1993 р.), а за два роки, у січні 1995 р. став її завідувачем. Навесні 2000 р. він полишив посаду завідувача, але залишився на кафедрі як професор ще на два роки, до самого кінця 2002 року, тобто до виходу на пенсію (з 1.01.2003).

Юлій Крочко вміло поєднував наукову і педагогічну діяльність, проте завжди підкреслював, що він більше педагог, ніж науковець. Він перфектно знав порівняльну морфологію та анатомію хребетних, підготував велику кількість наочних і методичних посібників з зоології. Упродовж своїх відпусток він провів величезну кількість наукових експедицій у різноманітні куточки Українських Карпат, вивчаючи фауну хребетних пралісів і печер передгірних і гірських районів Закарпаття.

Наукові дослідження проводив у вільний від роботи час і неодноразово мав помітні затримки з професійним або кар'єрним ростом. Дисертації захищав утаємничено від свого оточення, мав проблеми з отриманням педагогічних і наукових ступенів та учнів-аспірантів. Попри це, Юлій Іванович завжди був виваженим у кожному своєму кроці, говорив тихо і м'яко, надзвичайно цінував жарт і десятиліттями збирав різноманітні веселі виписки з наукових праць і студентських робіт.

Він товаришував з багатьма відомими теріологами, у тому числі львівським палеонтологом Костем Татариновим і київським морфологом Михайлом Ковтуном. Серед його відомих учнів-випускників кафедри — кандидати біологічних наук Василь Чумак (ентомолог), Олександр Киселюк (теріолог), Василь Ткач (паразитолог), Роберт Варгович (спелеобіолог), Людвіг Потіш (орнітолог, Федір Куртяк (батрахолог) та ін.

З особливим натхненням він досліджував кажанів, їхню екоморфологію, зимівлю, міграції.

У середині 60-х років, тобто від самого початку своєї наукової діяльності, Юлій Крочко включився у великомасштабну програму кільцювання кажанів. У цій програмі брали участь відомі українські теріологи Василь Абелєнцев, Костянтин Татаринов та університетський вчитель Юлія Івановича — Ілля Колюшев. За цей час ними було окільцьовано близько 3-4 тис. особин кажанів і досліджено склад літніх та особливо зимових скупчень кажанів у багатьох регіонах України. За підсумками цих досліджень було опубліковано три повновагомі статті (Абелєнцев та ін., 1968—1970).

Кажани стали об'єктом його обох дисертацій. Його зусиллями створено дотепер єдиний в Україні природно-заповідний об'єкт, пов'язаний з кажанами — заказник "Лилики" в штольнях біля с. Глибоке поблизу Ужгорода. Після приєднання України до Угоди EUROBATs він активно включався у підготовку оглядів про стан охорони кажанів в Україні і став автором першої Національної доповіді про стан популяцій кажанів в Україні.

Юлій Іванович був членом Національної комісії з питань ведення Червоної книги України. У другому виданні ЧКУ 1994 року ним спільно з Анатолієм Волохом опубліковано три описи рідкісних видів кажанів: підковик малий, підковик великий та довгокрил звичайний.

Упродовж багатьох років Юлій Іванович співпрацював з редакціями двох видань, де часто був не тільки автором, але й редактором і рецензентом теріологічних статей — Наукового вісника Ужгородського університету ^{[недоступне посилання з липня 2019]} та журналу Інституту зоології НАН України «Вестник зоологии».

Після захисту докторської дисертації він був членом Спеціалізованої ради із захисту дисертацій при Інституті зоології НАНУ та при Чернівецькому національному університеті. Юлій Іванович був опонентом кількох зоологічних дисертацій, у тому числі Олександра Киселюка (1998), Михайла Рудишина (1998 ), Тараса Башти (2000 ), Ніни Сверлової (2001) , Олени Барабаш (2002 ).

В останні роки своєї науково-педагогічної діяльності Юлій Іванович відійшов від теріологічних досліджень. Його останньою і, на жаль, єдиною повновагомою працею став визначник герпетофауни Карпат (2001) та кілька статей про амфібій, підготовлених разом зі своїми студентами (2000, 2001, 2003).

Після виходу на пенсію (2003 р.) виїхав до Угорщини, де працював в Педагогічному коледжі міста Ніредьгаза. Регулярно приїжджав до Ужгорода, при цьому часто з'являвся на факультеті спілкуючись з колегами. Останній візит супроводжувався обговоренням зі своїм учнем Федором Куртяком проекту публікації у Віснику Ужгородського університету стосовно охорони хребетних в Угорщині. Йому подобалася робота в Угорщині і, як він щоразу підкреслював, тішило зовсім інше ставлення до професури, ніж це було пережито ним в Україні. Пішов з життя 1 грудня 2007 р. Похований в Будапешті.

Наукова доля Юлія Івановича значною мірою подібна до долі відомого угорського дослідника Лайоша Мегея: збирав зоологічні колекції, вивчав фауну Карпат, викладав зоологію, фахово займався кажанами, зазнавав утисків, переключався на дослідження герпетофауни, похований в Угорщині…

• Крочко Ю. И. Морфологические и эколого-физиологические особенности популяций большой ночницы и обыкновенного длиннокрыла Закарпатской области: Дис. … канд. биол. наук. — Киев: Ин-т зоол. АНУ, 1970. — 178 с.
• Крочко Ю. И. Рукокрылые Украинских Карпат: Автореф. дис. … докт. биол. наук. — Киев: Ин-т зоол. АН Укр., 1992. — 34 с.
• Крочко, Юлій Іванович. Практикум з зоології хребетних (Анатомічна частина) [Текст]: навч. посіб. для студ. біол. ф-тів держ. ун-тів / Ю. І. Крочко ; Ужгородський держ. ун-т. — Ужгород: ВАТ «Патент», 2000. — 196 с.: іл. — ISBN 966-7400-06-5
• Крочко Ю. І., Попович О. Б. Короткий визначник земноводних і плазунів Українських Карпат (навчальний посібник). — Ужгород: ВАТ «Патент», 2001. — 50 с.