Ксанторія настінна

Ксанто́рія настінна або настінна золотя́нка (Xanthoria parietina) — поширений листуватий лишайник роду ксанторія порядку телосхістових. Вирізняється яскравим оранжево-жовтим кольором і стійкістю до атмосферного забруднення та важких металів. Зростає на природних каменях, стінах, корі дерев.

?
Xanthoria parietina

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Гриби (Fungi)
Відділ: Аскоміцети (Ascomycota)
Клас: Леканороміцети (Lecanoromycetes)
Порядок: Телосхістові (Teloschistales)
Підпорядок: Телосхістові
Родина: Ксанторія (Xanthoria)
Рід: Ксанторія
Вид: Xanthoria parietina
Біноміальна назва
Xanthoria parietina
(L.) Th. Fr., 1860
Посилання
MB: 410037
IF: 410037

Вигляд і будова

Талом лишайника до 8 см у діаметрі. Являє собою сукупність розеток, що складаються з округлих по краях лопатей діаметром 1-4 мм. Забарвлення верхньої частини лопатей оранжеве, жовте, іноді зеленкувате. Натомість нижня частина з ризоїдами та гаптерами біла.[1] Талом лишайника покритий кіркою зі щільно розташованих гіфів, яка захищає талом і має різну товщину, залежно від місця зростання. Кірка товща в освітлених місцях і тонша, якщо лишайник росте в затінку. Забарвлення тіла лишайника зумовлене наявністю в ньому пігмента париєтину.[2]

Гриб ксанторії настінної перебуває в симбіозі з одноклітинними водоростями роду Требуксія, а саме Trebouxia arboricola та Trebouxia irregularis.[3] Ці водорості зустрічаються також і у вигляді самостійних колоній.[4]

Розмножується соредіями, ізидіями та бластидіями, а також діленням талома. Ксанторія настінна зберігає симбіотичний стан на всіх стадіях життя.[5]

Поширення

Лишайник досить поширений і вирізняється підвищеною стійкістю до атмосферного забруднення та важких металів у порівнянні з більшістю інших лишайників.[6] Зустрічається по всій північній півкулі в помірному та субантарктичному кліматичному поясі, а також узбережжях Австралазії та Африки.[7] Зростає на каменях, прямовисних стінах, корі дерев, у тому числі в межах міст.[1]

Галерея

Джерела
  1. McCune, Bruce.; Sharnoff, Sylvia Duran; Sharnoff, Stephen; Mikulin, Alexander G. (1997). Macrolichens of the Pacific Northwest. Corvallis: Oregon State University Press. с. 321. ISBN 0-87071-394-9. OCLC 36284208.
  2. Galun, Margalith. (1988). CRC handbook of lichenology. Boca Raton, Fla.: CRC Press. с. 105. ISBN 0-8493-3580-9. OCLC 16526355.
  3. Ahmadjian, Vernon. (1993). The lichen symbiosis. New York: John Wiley. с. 32–33. ISBN 0-471-57885-1. OCLC 27172295.
  4. Bubrick, P.; Galun, Margalith; Frensdorff, A. (1984-07). OBSERVATIONS ON FREE-LIVING TREBOUXIA DE PUYMALYAND PSEUDOTREBOUXIA ARCHIBALD, AND EVIDENCE THAT BOTH SYMBIONTS FROM XANTHORIA PARIETINA (L.) TH. FR. CAN BE FOUND FREE-LIVING IN NATURE. New Phytologist (англ.) 97 (3). с. 455–462. ISSN 0028-646X. doi:10.1111/j.1469-8137.1984.tb03611.x. Процитовано 4 лютого 2020.
  5. Meier, Franz A.; Scherrer, Sandra; Honegger, Rosmarie (28 червня 2008). Faecal pellets of lichenivorous mites contain viable cells of the lichen-forming ascomycete Xanthoria parietina and its green algal photobiont, Trebouxia arboricola. Biological Journal of the Linnean Society (англ.) 76 (2). с. 259–268. doi:10.1111/j.1095-8312.2002.tb02087.x. Процитовано 4 лютого 2020.
  6. Backor, M.; Fahselt, D.; Davidson, R. D.; Wu, C.T. (1 серпня 2003). Effects of Copper on Wild and Tolerant Strains of the Lichen Photobiont Trebouxia erici (Chlorophyta) and Possible Tolerance Mechanisms. Archives of Environmental Contamination and Toxicology 45 (2). с. 159–167. ISSN 0090-4341. doi:10.1007/s00244-002-0134-6. Процитовано 4 лютого 2020.
  7. CNALH - Xanthoria parietina. lichenportal.org. Процитовано 4 лютого 2020.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.