Кувечичі
Куве́чичі — село в Україні, у Чернігівському районі Чернігівської області. Орган місцевого самоврядування — Кувечицька сільська рада.
село Кувечичі | |||
---|---|---|---|
| |||
Країна | Україна | ||
Область | Чернігівська область | ||
Район/міськрада | Чернігівський | ||
Рада | Кувечицька сільська рада | ||
Облікова картка | картка | ||
Основні дані | |||
Засноване | 1572 | ||
Населення | 540 | ||
Площа | 2,325 км² | ||
Густота населення | 232,25 осіб/км² | ||
Поштовий індекс | 15512 | ||
Телефонний код | +380 462 | ||
Географічні дані | |||
Географічні координати | 51°37′34″ пн. ш. 30°57′07″ сх. д. | ||
Середня висота над рівнем моря |
151 м | ||
Водойми | р. Свишень | ||
Місцева влада | |||
Адреса ради | 15512, с. Кувечичі, вул. Першотравнева, 1 | ||
Карта | |||
Кувечичі | |||
Кувечичі | |||
Мапа | |||
|
Населення становить 540 осіб.
Історія
Село має давню історію, яка бере свій початок у сиву давнину. Походження і значення назви села достеменно невідомі. Імовірно, назва села походить від слов'янського «ковачич», що в перекладі на сучасну українську мову означає «коваль». Слово «ковачич» існує з незмінним значенням у ряді європейських мов, саме воно найбільш імовірно стало основою назви села, яка згодом трансформувалася. За переказами старожилів у селі здавна існували одна чи дві кузні, які, імовірно, у давні часи користувалися попитом у навколишнього населення.
Письмові згадки про село трапляються у різноманітних документах, ось деякі з них:
- У «Виписці з Коронної метрики, стосовно Київської, Волинської і Подільської губерний», складеної у 70-і роки XVII ст., читаємо:[1]:
1619 г. марта 12. В Любецком старостве предохранение для Мильковича кувечицкаго ґрунту и Борку над Пакулею (В Черниговском уезде в III стане речка Пакулька (Пакуль) и островокъ Бильдячинъ и пашни в Смолихове и Серхове с дубровами |
- У документі про продаж земель у наших краях знаходимо від 1572 року знаходимо:
Я, Гришко Уласович, мещанин государский любецкий, воспол с братьею моею Филоном а Иваном, сознаваем сами на себе тим нашим листом, кому будет потреба того ведати, иж продали есмо по своей доброй воли, Евхиму Ивановичу Ревячичу часть свое земли пашенное проробленное… А при том листе были люде добріе и тому добре зведомые пан Григорий Иванович Юцович, а пан Богдан Милкович кувечицкій, бояре государские Любецкіе, а пан…… |
А також від 1610 року[2]:
Я, Лукаш Болотович, кувечицкій возній генерал воеводства Кіевского, а я, Ганна Милковичовна, молжонка его мененного пана Лукаша Болотовича, чиним явно и визнаваем сами продали пашню неподалеку Любеча священнику Пятницкому любецкому отцу Григорію Борисовичу |
Зрозуміло, що у середні віки село вже існувало і було досить великим. Згадується воно і у більш пізніх документах, що дозволяє стверджувати існування села з незмінною назвою з сивої давнини і до наших днів.
За даними на 1859 рік у козацькому й власницькому селі Чернігівського повіту Чернігівської губернії мешкало 754 особи (380 чоловічої статі та 374 — жіночої), налічувалось 90 дворових господарств[3].
Станом на 1886 у колишньому державному й власницькому селі Довжицької волості мешкало 1002 особи налічувалось 224 дворових господарства, існували постоялий будинок, лавка, вітряний млин, крупорушка, маслобійний завод[4].
У 1888 році була збудована церква Святого Духа[5]
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1146 осіб (580 чоловічої статі та 566 — жіночої), з яких 1138 — православної віри[6].
28 квітня 1943 року нацистами було спалено 270 дворів села Кувечичі, розстріляно 160 жителів[7].
Відомі уродженці
- Ланько Андрій Іванович (1915 — 1988) — український фізико-географ, кандидат географічних наук, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Див. також
Примітки
- РГАДА. Ф. 389. Оп. 3, Л. 199 и 304
- Лазаревский А. М. Обозрение. Ч. I. С. 44, 45)
- рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 366)
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 104. (рос. дореф.)
- Корноухов. Алфавитный список церквей Черниговской Епархии. с. 49.
- рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-264)
- Інститут історії України