Пакуль

За переказами, село Пакуль належало преподобному князеві Миколі Святоші (помер 1143), синові Чернігівського князя Давида Святославича. Коли ж Святоша оселився у Києво-Печерському монастирі, то згодом Пакуль та село Навози (з 1962 року — Дніпровське) перейшли до монастирського володіння. Однак в літературі зустрічаємо твердження, що село виникло у другій половині XIV ст., а перша письмова згадка відноситься до 1609[1] року.

Село зазнало литовського і польського утисків. Після Люблінської унії 1569 року у Пакулі отримали маєтності представники роду Посудевських-Унучко. Окрім поляків, тут оселилися вихідці з Литви, Білорусі, Росії, інших країв. Поселенці тодішнього Пакуля розмовляли руською мовою.

Троїцька церква, 1710 р.,
зруйнована у 1930-х роках

3 1628 року Пакуль залишався промисловою вотчиною Києво-Печерської лаври. Починає відроджуватися господарське життя: рудня, гутний промисел, цегельня, дьогтярний промисел, бортництво, паперовий завод.

Намісник Києво-Печерської лаври отець Модест та отець Діонісій 29 березня 1710 року заснували церкву святої Трійці, а ієромонах Погребинський 8 вересня 1713 року подарував храмові срібний келих з дарчим написом. 1755 року в Описі села Пакуль зустрічаємо запис про те, що в селі є школа та шпиталь.

За Генеральним переписом Лівобережної України 1765-1769 років, село перебувало у складі Любецької сотні Чернігівського полку. Козацько-шляхетські роди Татаренків-Міхнових, Унучок-Посудевських, Гаркуш, Міхневичів, Черниченків, Стародубів також мали у Пакулі маєтності.

Наприкінці XVIII ст. промислова вотчина Києво-Печерського монастиря перейшла до державної казни. Відповідно до указу імператора Павла І «Про поділ казенних сіл на волості і про порядок їх внутрішнього управління» у 1797 р. утворилася Пакульська волость Чернігівського повіту з волосним управлінням. З 1806 р. село належало поміщикам Грабовським.

За даними на 1859 рік у козацькому й власницькому селі Чернігівського повіту Чернігівської губернії мешкало 1160 осіб (555 чоловічої статі та 605 — жіночої), налічувалось 193 дворових господарств, існували православна церква, приходське училище, сільська управа, відбувалось 2 щорічних ярмарки[2].

Станом на 1886 у колишньому державному й власницьке селі, центрі Пакульської волості мешкало 1295 осіб, налічувалось 157 дворових господарств, існували православна церква, школа, 2 постоялих будинки, лавка, водяний і 13 вітряних млини, маслобійний завод[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1041 особи (526 чоловічої статі та 515 — жіночої), з яких 1041 — православної віри[4].

У 1917—1920 роках влада у селі змінювалась кілька разів.

На території сіл Пакульської сільської ради діяв партизанський загін ім. Коцюбинського. Нацистські окупанти за зв'язок з партизанами 6 травня 1943 спалили село, як і багато інших населених пунктів Чернігівщини та сусідньої Білорусі. З с. Семенягівка Пакульської сільської ради Герой Радянського Союзу Йосип Андрійович Конюша, з с. Пакуль учасник Параду Перемоги в червні 1945 року в Москві Федір Іванович Цибуля.

Під час визволення сіл Чернігівського району німці робили спроби затримати просування військ генерала Пухова — село Пакуль в вересні 1943 року зазнало німецького авіабомбардування. У вересні-жовтні 1943 року до лав армії вступають юнаки призивного віку, партизани, які продовжують громити німецькі війська на Правобережній Україні.