Кудринці (Хмельницький район)

У 1897 році в селі було відкрито хатину грамоти, у 1907 р. – парафіяльну 3-х класну школу.

27 липня 1919 р. Кудринці після бою з російськими окупаційними військами здобув Кінний полк Чорних Запорожців Армії УНР. Було захоплено 4 важкі скоростріли, багато набоїв і табір з награбованим майном[2].

У 1921 році було відкрито трудову школу, у якій навчалося 54 учні. Працювало два вчителі - Онуфрій Навроцький та Юхим Дудар.

У 1929 році, під час примусової колективізації було створено колгосп.

У 1932-1933 році село постраждало від Голодомору.

Як тільки розтанув сніг, люди кинулися на поля, де у минулому році росла картопля, вигрібали мерзлі і напівзогнилі бульби і були раді цьому, їли лободу. Голод став нестерпним, люди почали пухнути й помирати. У більшості помирали чоловіки і діти.

Після голоду 1932-1933 рр. села почали ставати на ноги. Переживши Геноцид, жителі сіл все-таки не зневірились у владі, тогочасних порядках, а навпаки, з новим натхненням включилися в господарську  діяльність місцевого колгоспу, громадське життя. Як і у всій державі  в нашому колгоспі спостерігається тенденція до розквіту. У передвоєнні роки в колгоспі значно зросла   врожайність більшості сільськогосподарських  культур, добре розвивається тваринництво.

На початку 40 рр. у селі Кудринці було відкрито семирічну школу. В обох селах працювали клуби, де проводила своє дозвілля молодь села.

Мирну працю радянських людей порушили фашистські загарбники. Села Кудринці і Рижулинці фашисти окупували 8 серпня 1941 року.

Жителі сіл, як і весь Радянський народ, піднялись на захист рідної Батьківщини, 49 громадян були призвані до лав Червоної Армії. Одні вели боротьбу на фронтах Німецько-радянської війни, інші в тилу ворога. Під час окупації в селі було спалено 28 хат і допоміжних будівель, села були пограбовані.

Сотні односельчан, молодих хлопців і дівчат були примусово вивезені до Німеччини. Багато з них не повернулися з  неволі, а ті, що повертались були хворі. Захищаючи рідну землю, у село не повернулось 80 земляків.

Весною (13 березня)1944 року село було визволено. При визволенні загинуло 12 червоноармійців, вони були поховані на полях, а пізніше перезахоронені у братську могилу села Немиченці Хмельницького району.

Після звільнення села Червоною Армією люди робили все, щоб прискорити перемогу. Так було проведено збір коштів на літаки і танки. 147 учасників Великої Вітчизняної війни, жителів сіл Кудринці і Рижулинці були нагороджені за бойові подвиги.

У 1944 р. в Рижулинцях відкрилася початкова школа, у перший клас якої ішли діти різних років народження.

Відбудова села проходила досить повільно. Голод 1947 року не був дуже відчутний для жителів сіл. Після укрупнення колгоспів,жителі обох сіл стали членами єдиного колгоспу  імені Малинкова.

У 1950 році село набуває широкого розквіту. На місці старих, відбудованих у післявоєнний час закладів охорони здоров’я, освіти і культури будуються нові. В селах заговорило радіо. В Кудринцях відкрито семирічну школу у 1952 році, посаджено колгоспний сад.

1955 році відбулося об’єднання Кудринецької і Рижулинецької сільських рад.

У 1959 році в селі побудували новий клуб на 350 місць. В цьому ж будинку була виділена кімната для бібліотеки, завідувачкою бібліотеки стала працювати Собко Марія. У 1961 році село електрифікували.

У 1962 році побудували новий фельдшерсько-акушерський пункт.

У 1966 році почали будувати нову восьмирічну школу, яку відкрили у 1967 році. Директором школи працювала Найдіс Надія Львівна, піонервожатою – Римар Марія Михайлівна, вчителі: Глуха Ганна Олексіївна, Шевчук Михайло Павлович, Налепа Людмила Іллівна, Гринюк Віра Григорівна, Везденецька Ніна Олександрівна.

У травні 1976 року в зв’язку з тим,що проводилося укрупнення сільських рад, відповідно до рішення Хмельницького облвиконкому від 12 січня 1976 року ліквідовано Рижулинецьку сільську Раду депутатів трудящих, села Рижулинці, Кудринці увійшли до складу Малиницької сільської Ради Хмельницького району, Хмельницької області.

1960-1980 рр. значного піднесення набуває сільське господарство. Високих темпів  набуває будівництво на селі. Будується багато сільськогосподарських приміщень, серед яких 5 приміщень для великої рогатої худоби, конюшня, свиноферма, кормоцех, зерновий тік, тракторний парк, вагова, у колгоспі  була одна з найкращих в області конеферма. Побудовано два приміщення під магазини споживчої кооперації (по одному в кожному селі), дитячий садочок „Колосок”.

У 1960-1980 рр. в селі будується багато нових будинків, шосейну дорогу до села було прокладено у 1967 році, у 1982 році дорогу реконструйовано у асфальтну. У 1994 році газифіковано с.Кудринці, а у 1996 р. с.Рижулинці.

У роки незалежності розвиток села заморожено. У 1997 р. пройшло розпаювання земель. Пай дали тим жителям села, які працювали біля землі. Велике господарство, яке на той час об’єднувало сім сіл розпалося. У 1998 році кооператив ”Урожай” було реорганізовано у СТОВ „Лан”. За цей час було надано допомогу у ремонті школи, а клуб який давно потребує ремонту до цього часу не відремонтований.

У сільськогосподарському підприємстві немає обігових коштів, серед населення – безробіття. Почали шукати шляхи виходу. У 2000 році господарство приєдналося до Хмельницького цукрового заводу. У 2005 році – приєднання пайовиків до крупзаводу. У березні 2006 року пайовики СТОВ „Лан” віддають свої паї підприємству ”Хорост-Поділля”.

В околицях сіл багато запасів глини, торфу, піску, які можна використовувати у будівництв. Всі ці корисні копалини використовують переважно для місцевого будівництва.

Серед культових споруд вагоме місце в життя переважно жителів Рижулинець займає церква,яка була реконструйована з дитячого садка у 1993 році. Переважна більшість жителів Кудринець сповідують римо-католицьку віру.

На території села Рижулинці знаходиться обеліск загиблим воїнам односельчанам,які загинули у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками.

Багато уродженців сіл є визначними працівниками культури і науки, передовиками виробництва, заслуженими працівниками України, громадськими діячами. Серед них – Шевчук Петро Іванович (1947-2005), який довгий час працював заступником голови Верховного суду України.

Зараз у селі продовжує працювати загальноосвітня школа, правда учнів у ній небагато, всього 25 хлопчиків і дівчаток. У школі працює 7 вчителів, з них всі з вищою освітою. Директором школи з 1988 року працює Гула Тетяна Петрівна. Школа малокомплектна, проте рівень народжуваності зростаючий. В садочку знаходиться 20 вихованців, серед яких через рік 10 діток підуть до першого класу.

Не лишились осторонь жителі села  і подій, які спіткали Україну в 2014 році. Добровольцями військових формувань  для участі в Антитерорестичній операції стали: Петрасюк Андрій Ігорович, Бас Юрій Вікторович, Жуковський Василь Миколайович. Жителі села постійно беруть участь у зборі гуманітарної допомоги українським військовим.