Чорні запорожці

Дивізіон було розгорнуто з кінної сотні 2-го Запорізького полку Запорізької дивізії Збройних Сил Української Держави в грудні 1918 року.

У грудні 1918 — квітні 1919 дивізіон брав участь у ІІ-й українсько-більшовицькій війні на сході України, в ході якої віддійшов до Дністра та через румунську територію перейшов на захід країни і восени 1919 року разом з іншими військами УНР опинився у «трикутнику смерті» (район Любар-Шепетівка- (Перший зимовий похід) Миропіль).

Петро Дяченко на початку 30-х років

Восени 1919 — навесні 1920 дивізіон, розгорнутий в кінний полк, взяв участь у рейді по тилах ворожих військ — Першому Зимовому поході Дієвої армії УНР, під час якого відзначився як найбільш боєздатна та уніформована військова частина.

5 січня 1920 року «чорні запорожці» вступили до міста Голованівськ Балтського повіту, 19 січня — в Саврань того ж повіту. 24 січня відбулася переправа полку на східний берег річки Синюха, того ж дня прибула до полку надіслана начальником Ольвіопольського району полковником Поповим за дорученням головного командування Збройних Сил Півдня Росії делегація з умовами миру і співпраці для боротьби проти Червоної армії. Делегацію було направлено з охороною в напрямку Канева на розшук штабу армії УНР.

9 лютого в селі Байбузи штаб полку одержав наказ про приєднання до Київської групи отамана Юрка Тютюнника; при цьому полк Чорних запорожців і Мазепинський кінний полк зводились в бригаду на чолі з полковником Петром Дяченком. 10 лютого вояки полку, продовжуючи похід, вступили до містечок Білозір'я та Сміла Черкаського повіту. 13-15 лютого точилися бої кінного полку Чорних запорожців з частинами Червоної армії за Золотоношу. 1 березня запорожці повторно вступили в Голованівськ, 5 березня — в Бершадь та Гайворон, 14 березня зайняли Голованівськ Балтського повіту; 16 березня — Богопіль. Приклади бойової відваги та винахідливості цей полк показав у боях за Вознесенськ.

У травні 1920, після повернення з походу, полк був інтернований поляками. Згодом увійшов до складу Окремої кінної дивізії відновленої армії УНР. Наприкінці літа 1920 увійшов до складу 1-ї Запорозької дивізії армії УНР; брав участь у Радянсько-польській війні, зокрема, у боях під Сидоровом

У листопаді 1920 року, під натиском Червоної армії, полк разом з іншими підрозділами Дієвої армії УНР змушений був перейти річку Збруч (кордон з Польщею) і його знову було інтерновано в таборах для полонених на території Польщі.

Однострій сотника
армії Української Держави

Перша згадка про те, що чорні шлики та чорні черкески використала кінна сотня 2-го Запорозького полку, датовано 29 квітня 1918 р., коли у Полтаві було проведено парад на честь того, що місто взяли українські війська[2].

Відомий однострій, завдяки якому бійці кінного дивізіону 2-го полку ввійшли в історію як «чорні запорожці», було пошито у Кременчуці наприкінці січня 1919 р. У своїх мемуарах командир підрозділу Петро Дяченко згадує, що свій одяг бійці-чорношличники пошили з трофейної тканини, яку здобули у грудні 1918 у бою з махновцями біля станції Лозова, розплатившись з кравцями трофейним цукром.

Однострій складали: чорні шапки (у старшин — каракулеві, у козаків — смушкові) з чорними шликами, чорні жупани (кітелі), чорні штани, світло-сірі черкески (замість шинелей), чорні чоботи. Всі вони мали старовинну козацьку зáчіску — «оселедець» (довге пасмо волосся на поголеній голові).

Знамено чорних запорожців мало скошений край із зображенням тризуба на лицьовому боці з написом «1-й кінний полк Чорних Запорожців». Зворотна сторона знамена містила зображення черепа з кістьми й написом «Україна або смерть»[3].

Слід зауважити, що розповсюджене твердження про те, що «чорні запорожці» були єдиним підрозділом Дієвої армії УНР, який використовував чорні шлики, неправдиве. Окрім «чорних запорожців» чорний шлик використовувано в однострої таких підрозділів:

• курінь «чорних гайдамаків» «гайдамацького» коша Слобідської України;
• кулеметна сотня кінного «гайдамацького» полку ім. Костя Гордієнка;
• 1-й кінний («партизанський») полк корпусу Січових стрільців (отаман полку Олексій Козир-Зірка був колишнім кулеметником-гордієнківцем);
• «Чорний курінь смерті» (розгорнутий з Горбачівської повітової кінної сотні, згодом — Горбачівський полк) під командуванням отамана Сашка Гуцула (колишній штабс-капітан 8-го Астраханського драгунського полку Олександр Козубський);
• 20-й Павлоградський кінний полк отамана Бахмача у складі Катеринославського кошу.

• Артюшенко Юрій Митрофанович — хорунжий;
• Балицький Левко Миколайович — з січня 1919 року — старшина;
• Божко Юрій — заступник командира полку;
• Броже Карліс Яніс — командир 2-го куреня;
• Герасименко Володимир — старшина;
• Головко Дмитро — чотовий гарматної сотні;
• Ґонта Дмитро — командир 2-ї батареї;
• Дусько Микола — козак, підхорунжий Армії УНР;
• Дяченко Віктор Гаврилович — курінний;
• Дяченко Петро Гаврилович — командир полку;
• Іванів Андрій — козак кулеметної ватаги;
• Кириєвський Микита Семенович — підхорунжий 1-ї сотні
• Кемпе Лавро — козак 1-ї сотні;
• Киричок (Кірічок) Сергій — поручник;
• Корнієнко Семен — сотник
• Корсун Антін — козак 4-ї сотні;
• Лазар Іван — командир батареї;
• Малиновський Олександр — командир полкового оркестру;
• Осмоловський Юрій — помічник командира 1-го кінного полку
• Пендюра (Піндюра) Іван — чотовий 4-ї сотні;
• Первухин Петро — чотовий кулеметної ватаги
• Плужник Гриць — командир пластунської сотні (1919) і пластунського куреня (1920);
• Самійленко Степан Сергійович — командир кулеметної сотні
• Сім'янцев Валентин — бунчужний 3-ї сотні («Богданівської»);
• Сім'янцев Олекса Іванович — значковий (поручник) полку;
• Старченко Іван — козак гарматної сотні;
• Стеценко Гнат — хорунжий;
• Сумароків Павло Федорович — старшина;
• Чмурак Ілько — козак 4-ї сотні;
• Шаруда Олександр — старшина;
• Янчевський Микола Олександрович — помічник командира 1-го кінного полку

• 24 серпня 2017 року 72-га окрема механізована бригада ЗСУ дістала почесну назву Чорних запорожців, на честь полку.

• Дяченко, Петро (2010). Чорні запорожці. Спомини командира 1-го кінного полку Чорних запорожців Армії УНР 2010 ISBN 978-966-96849-6-7.

• Сергій Громенко. Забута перемога. Кримська операція Петра Болбочана 1918 року. — К. : К. І. С., 2018. — 266 с., іл. — ISBN 978-617-684-204-0.
• Дяченко Петро, Чорні запорожці. — Київ: Видавництво «Стікс», 2010 р.
• Коваленко Сергій, Чорні Запорожці: історія полку. — Київ: Видавництво «Стікс», 2012.
• Тинченко Я., Армии Украины 1917—1920 гг. — Москва; ТОВ «Восточный горизонт», 2002 р.
• Володимир Гонський (16 вересня 2010). Час борців, час героїв. Час воїнів.. http://www.pravda.com.ua/. Українська правда. Процитовано 11 серпня 2017.
• Дмитро Калинчук (29 серпня 2011). Їх звали Чорні Шлики. http://tyzhden.ua/. Український тиждень. Процитовано 11 серпня 2017.
• Ескєндер Абджєллю (12 серпня 2017). Визволення Криму Чорними Запорожцями 2.0. https://petrimazepa.com/. Петро і Мазепа. Процитовано 11 серпня 2017.

• chornoshlychnyk.io.ua — архів фото