Кузнєцова Марія Миколаївна

Марія Миколаївна Кузнєцова-Бенуа (1880, Одеса — 25 квітня 1966, Париж) — російська оперна співачка (сопрано) і танцівниця українського походження, солістка Маріїнського театру в 1905 — 1917 роках. Учасниця «Російських сезонів» Сергія Дягілєва.

Микола Кузнецов «Портрет Марії Миколаївни Кузнєцової-Бенуа — доньки художника», (1901), полотно, олія — Санкт-Петербурзький музей театрального і музичного мистецтва
Кузнєцова Марія Миколаївна
Основна інформація
Дата народження 22 липня (3 серпня) 1880[1][2], 1880[3] або 22 липня 1880(1880-07-22)[3]
Місце народження Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія[3]
Дата смерті 25 квітня 1966(1966-04-25)[4][3][3]
Місце смерті Париж, Франція[3]
Громадянство Російська імперія і Франція
Професії співачка, оперна співачка, артист балету
Співацький голос сопрано
Жанри класична музика
 Файли у Вікісховищі

Життєпис

Марія Кузнєцова — донька відомого художника, академіка Миколи Кузнєцова, племінниця біолога Іллі Мечникова. У першому шлюбі — невістка Альберта Бенуа, у другому — Карепанова, у третьому шлюбі одружена з Альфредом Массне, промисловцем, племінником композитора Жюля Массне, правнучка публіциста і просвітителя Лева Неваховича .

З дитячих років Марія Кузнєцова росла в атмосфері, близькій до мистецтва, в будинку батьків бував Петро Чайковський. Навчалася в балетній школі, потім — співу в Петербурзі, спочатку у італійського педагога Марти, а потім у Іоакима Тартакова. З 1917 року жила у Франції. На оперній сцені дебютувала в 1904 році в Петербурзі (антреприза Олексія Церетелі). У 1905—1915 і в 1916—1917 роках — солістка петербурзького Маріїнського театру . Засновниця Російської приватної опери в Парижі .

Першим шлюбом одружена з Альбертом Альбертовичем Бенуа (1879, Петербург — 1930, Шанхай)[5]. Син від цього шлюбу: Бенуа Михайло Альбертович (2 жовтня 1926, Мальзерб)[6] .

Творчість

Перша виконавиця партій Февронії в опері Миколи Римського-Корсакова «Сказання про невидимий град Кітеж…» та Клеопатри в однойменній опері Жуля Массне.

Найкращі оперні партії:

  • Антоніда («Життя за царя» Миколи Глінки, 23 листопада 1906 року з Іваном Єршовим та Федором Шаляпіним),
  • Людмила («Руслан і Людмила» М. Глінки, 7 грудня 1908 і 30 вересня 1911 з Ф. Шаляпіним),
  • Ольга («Русалка» Олександра Даргомижського, 18 грудня 1906 з Леонідом Собіновим та Федором Шаляпіним),
  • Тамара («Демон» А. Рубінштейна, 30 грудня 1905, 26 січня 1907 і 18 грудня 1909 з Ф. Шаляпіним),
  • Тетяна («Євгеній Онєгін» Петра Чайковського),
  • Купава («Снігуронька» Миколи Римського-Корсакова),
  • Джульєтта («Ромео і Джульєтта» Ш. Гуно),
  • Кармен (одноіменна опера Жоржа Бізе, на думку критиків, була однією з найкращих на російській сцені),
  • Манон Леско («Манон» Ж. Массне),
  • Таїс (одноіменна опера Ж. Массне),
  • Віолетта («Травіата» Джузеппе Верді),
  • Чіо-Чіо-сан («Чіо-Чіо-сан» / «Мадам Батерфляй» Джакомо Пуччіні),
  • Ельза («Лоенгрін» Ріхарда Вагнера).

Марія Кузнєцова багато концертувала. В 1918 році вона виступала разом з Георгієм Поземковським у Швеції. У камерному репертуарі співачки були твори зарубіжних, російських, українських композиторів, романси Петра Чайковського і Сергія Рахманінова, народні пісні.

Була також танцівницею, брала участь в «російських сезонах» Сергія Дягілєва . Епізодично брала участь в балетних виставах: в Петербурзі і Москві, в «Театрі на Єлисейських полях» (1914, балетна пантоміма «Легенда про Йозефа» / «Josephslegende» Ріхарда Штрауса). У 1920-х рр. в Парижі та Лондоні давала вечори іспанських танців (танцювала під власний акомпанемент на кастаньєтах, які проходили з великим успіхом; костюми шила за ескізами Л. Бакста).

Залишивши сцену, оселилася в Барселоні, де вела педагогічну роботу і була музичним радником місцевої опери. Останні роки жила в Парижі.

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Pas L. v. Genealogics — 2003. — ed. size: 683713
  3. Archivio Storico Ricordi — 1808.
  4. Roglo — 1997. — 8549233 екз.
  5. Аквареліст, син архітектора Альберта Миколайовича Бенуа. У 1901—1903 навчався на архітектурному відділенні ІАХ. Брав участь у виставках Товариства російських акварелістів (з 1903). Подорожував до Скандинавії, в Альпи, на російську Північ. З 1917 року в еміграції, з дружиною.
  6. Будинок-музей Марини Цвєтаєвої — РОСІЙСЬКЕ ЗАРУБІЖЖЯ У ФРАНЦІЇ

Література
  • П. Кр. М. Н. Кузнецова и Л. Кавальери. — СПб.: изд. М. О. Вольфа, 1910;
  • Колосов Н. М. Н. Кузнецова в испанских танцах // Театр и жизнь (Берлин). — 1922. — № 8:
  • Старк Э. (Зигфрид). Петербургская опера и её мастера. 1890—1910. — Л.; М., 1940. — С. 54—60;
  • Похитонов Д. И. Из прошлого русской оперы. — Л., 1949. — С. 165—166;
  • Оссовский А. В. Музыкально-критические статьи. (1894—1912). — Л., 1971. — С. 92, 93, 118;
  • Коломийцев В. Статьи и письма. — Л., 1971. — С. 176, 177, 179;
  • Гозенпуд А. А. Русский оперный театр между двух революций. 1905—1917. — Л., 1975. — С. 182, 306;
  • Стравинский И. Диалоги. — Л.: Музыка. 1971. — С. 62;
  • Руденко В. Кузнецова Мария Николаевна // Русское Зарубежье. Золотая книга эмиграции. Первая треть XX века. Энциклопедический биографический словарь. — М.: РОССПЭН, 1997. — С. 317—320;
  • Кузнецова А. С. Мария Николаевна Кузнецова. — М.: Музыка, 1962.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.