Кумановський Микола Іванович

Народився 31 серпня 1951 р. в містечку Сатанові на Хмельниччині у звичайній українській сім'ї. Батько, Іван Прокопович Кумановський, пережив Голодомор 1933-го, був свідком лихоліть Другої світової війни, відчув на собі німецький полон, працю гастарбайтера. Мати, Марія Бернадівна Поплавська, разом із своєю сім'єю після розкуркулення потрапила у заслання в Казахстан, звідки після війни юною дівчиною, ледь не пішки, повернулася в Україну.

Після закінчення восьми класів Сатанівської середньої школи, в 1968 році, Микола Кумановський за порадою батьків пішов навчатися на перукаря у комбінат побутових послуг. Два роки працював перукарем, але в той час окреслилась його мрія стати художником. Спершу вчився малювати самотужки, купуючи папір і фарби. В 1969 спробував вступити до Львівського училищі прикладного мистецтва ім. Івана Труша. В 1970 повторив спробу і цього разу успішно.

У 1970—1975 рр. навчався в училищі на факультеті кераміки. Перебував під впливом львівського андерґраунду, захоплювався поезією та філософією. Збирав твори Сартра, Камю, Ніцше, Норвіда, Достоєвського, Лесі Українки, Фолкнера, Ібсена, Пшебишевського, Франка. Під впливом Олександра Аксініна захопився офортом. У студентські роки не був лояльним до комуністичної партії та тримався осторонь соціалістичного реалізму. В той час познайомився з луцькою художницею Наталією Ременякою. Вони одружилися в 1974 році, а через рік, коли в них народився син Лука, переїхали до Луцька.

У 1977—1979 рр. навчався у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва, котрий покинув, вважаючи, що не здобуте там нічого нового. Помешкання Кумановських у 70-і було місцем зібрання міської інтелігенції, обміну літературою (в тому числі забороненим самвидавом).

Микола Кумановський працював бутафором Львівського театру ляльок у 1978—1979  рр. А в 1982 р. — художником-постановником Волинського театру ляльок. З 1985 по 1987 рр. обіймав посаду головного художника театру.

У 1979—1981 рр. був першим головою об'єднання Клубу творчої молоді. Під керівництвом Кумановського було організовано низку опозиційних радянському ідеологічному мистецтву виставок, вийшло два номера культурологічного часопису «Вулик». Одна з акцій луцьких опозиційних митців відбулася у В'їзній вежі Луцького замку.

З кінця 1980-х років займався лише творчою роботою. В 1988 створи оформлення декорацій для Волинського драматичного театру, розпис притвору Успенського собору у Володимирі-Волинському. В 1989 розписав храм села Кулешовка в Ростовській області. Отримані за ці замовлення кошти посприяли фінансовій незалежності митця. З 1989 по 1993 Кумановський був художником-постановником Всеукраїнського телевізійного фестивалю авторської пісні та співаної поезії «Оберіг». У 1993 став автором мистецького проекту «Лабіринт». У 1994 видав збірку художніх творів з власними ілюстраціями «Книга Кострубізмів». Того ж року здійснив творчу подорож до США. Після повернення виконував оформлення літературних видань, створював живопис та графіку.

Вдруге одружився в 1997 з Вірою Майструк. У 1998 в них народилася донька Іванна. Художник став лауреатом обласної премії ім. Йова Кондзилевича в 2011 році. В той же час початок 2000-х позначився відсутністю замовлень та слабкою реакцією фахівців на його творчість. Художник переживав емоційну кризу, його твори цього періоду мають відтінок смутку й трагічності. Його поведінка в цей час вирізнялася епатажністю. В 2004 він видав збірку верлібрів із власними ілюстраціями.

З 2003 по 2006 рр. обіймав посаду арт-директора у видавництві «Ініціал». У 2010-і виконав серію пам'ятних знаків, розміщених у Луцьку. Мав численні виставки по різних містах України. Його проект пам'ятника Костеві Шишку, однак, лишився нереалізованим. У 2011 познайомився з Іваном та Олесею Корсаками, що стали його меценатами. В свою чергу Корсаків твори Кумановського спонукали створити в Луцьку музей сучасного українського мистецтва. В 2014 році він почав діяльність, спершу як так звана «Арт-кафедра».

Помер 2 серпня 2016 року після тривалої хвороби.

Мистецька діяльність:

• 1988 р. художник виконав проект оформлення вистави за мотивами В. Бикова «Іти і не повернутись» у Волинському обласному музично-драматичному театрі ім. Т. Шевченка. Цього ж року художник створив розпис притвору Успенського Собору у Володимирі-Волинському.
• 1989 р. розписав храм с. Кулешовка Азовського району Ростовської області.
• 1989—1993 рр. Микола Кумановський — художник-постановник Всеукраїнського телевізійного фестивалю авторської пісні та співаної поезії «Оберіг».
• 1993 р. — художник став автором мистецького проекту «Лабіринт».
• 1991—1996 рр. Микола Кумановський створив макет пам'ятника Борцям за волю України «Стріляючий ліс».
• 1994 р. на запрошення Стейт-коледжу штату Пенсільванія здійснив творчу мандрівку до США, де успішно, майже півроку, провів заняття на факультеті графіки.
• 2001 р. став лауреатом обласної премії ім. Йова Кондзелевича.
• 2003—2006 рр. — арт-директор видавництва «Ініціал».
• 2004 р. у видавництві «Волинська обласна друкарня» видано збірку верлібрів художника «Слід у слід».
• 2010 р. у видавництві «Ініціал» видано подвійну збірку художніх творів з власними ілюстраціями «Книга Кострубізмів» і «Книга для Маркіяна». В 2010 р. Микола Кумановський створив також меморіальну дошку, присвячену гетьману України Івану Виговському (Художній музей у Луцьку), а також макет меморіальної дошки з присвятою українському поету-лицарю Данилу Братковському.

Виставки:

• 1988 — виставка «Волинь — традиція і сучасність» (м. Луцьк)
• 1989 — міжнародне бієнале «Імпреза-89» (м. Івано-Франківськ)
• 1990 — персональна виставка (м. Луцьк)
• 1994 — виставка «Суміш стилів» (м. Луцьк)
• 1995 — персональна виставка (США, Філадельфія)
• 1996 — персональна виставка «Темна українська ніч» (м. Луцьк)
• 2007 — виставка «Портрети і автопортрети» (м. Луцьк)
• 2008 — персональна виставка «Умовні українці» (м. Луцьк). У 2010 р. ця виставка побувала в Києві (галерея «Коло»), Хмельницькому (Художній музей), Тернополі (Художній музей), Чернівцях (Художній музей), Львові (Національний художній музей).

У творчості Кумановського відображено драматичність і суперечливість XX століття[1]. Провідні теми його творів — трагізм людського буття, швидкоплинність часу, безпорадність існування. Його герої перебувають у полоні абсурдного світу. В деяких картинах Кумановський конструктивно насміхається з сучасників, спонукаючи їх до змін. Сам художник описував багатьох героїв своїх картин як українців під владою невпевненості, тягаря минулого[2].

Зоя Навроцька, керівниця науково-дослідного відділу музею Кумановського, характеризувала художника: «…був контроверсійний, який мав свою позицію і не підпадав під банальні віяння, завжди залишався собою. Його колеги дорікали йому в мистецьких прорахунках, але він завжди дотримувався власних принципів, естетичних переконань. Він ніколи не працював на догоду ані компартійним постулатам, ані гламурності новітнього міщанства»[2].

• 
  Картини Миколи Кумановського в Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків
• 
  «Хлопці з Олики»

1. У Луцьку відкриють Музей Миколи Кумановського. ART Ukraine. Процитовано 4 серпня 2020.
2. «Він – українець, але не у шароварах...» – у Львові представили «Метафоричний реалізм Миколи Кумановського». Galnet (укр.). 23 лютого 2020. Процитовано 4 серпня 2020.

• Метафоричний реалізм Миколи Кумановського. Луцьк: Арт-кафедра, 2016. 150 c.

• Художники Волині
• Офіційний сайт художника Миколи Кумановського (архів)
• Роботи Миколи Кумановського в колекції Гриньових.
• Виставка творів Миколи Кумановського в Тернопільському художньому музеї
• Біографія та статті з різних журналів
• «Умовні Українці» Миколи Кумановського у Львові
• Стаття Микола Кумановський: «…прикіпів до зілля яке росте на Волині»
• Цитатник. Художник Микола Кумановський
• Виставки творів «Микола Кумановський. Малярство, графіка»
• У художньому музеї великим успіхом у чернівчан користується виставка Миколи Кумановського
• «Він – українець, але не у шароварах...» – у Львові представили «Метафоричний реалізм Миколи Кумановського»