Куренівське кладовище

Курені́вське кладови́ще — одне з міських кладовищ Києва. Розташоване в Подільському районі, у місцевості Куренівка, між Сирецькою вулицею і залізницею.

Куренівське кладовище
Куренівське кладовище
Інформація про цвинтар
50°29′31″ пн. ш. 30°27′00″ сх. д.
Країна  Україна
Розташування Київ
Подільський район
Куренівка
Відкрито XIX століття (вперше згадано:1848)
Статус напівзакрите
Площа 13,368 гектар
Кількість поховань 16 960[1]
Адреса:
вул. Валківська, 19
Куренівське кладовище
Куренівське кладовище (Київ)

Історія

Кладовище виникло в XIX столітті. Щодо точної дати заснування джерела вказують різні роки: 1848[2], 1868[3] (Л. Кудрявцев подає дату 1825[4]). Було створене як кладовище села Куренівка. У 1929 році перетворено на один із міських некрополів Києва. Найдавніша (східна) частина — переважно православна (з окремими інтернаціональними ділянками). У 1955 за рахунок перенесення поховань із ліквідованого Лук'янівського єврейського кладовища почато створення єврейської частини кладовища, що в 1956—1957 виконувала функцію основного єврейського некрополя Києва.

1957 року офіційно закрите для нових поховань (дозволялося підзахоронювати прах померлих тільки в урнах до могил родичів)[5]. У 2005 році статус кладовища змінено на «напівзакрите» (відкрите «для повторного поховання труни в родинну могилу»)[6].

Нині на кладовищі налічується близько 17000 могил, з яких приблизно третина — єврейські[7].

Окремі поховання

На православній частині, зокрема, поховані:

  • Будяк Юрій Якович (1878—1942), український письменник, автор віршів, п'єс, спогадів, статей, рецензій, творів для дітей. Окремими виданнями вийшло 20 книг. Був репресований у 30-х роках. На могилі — стандартний мозаїчний обеліск із чорною мармуровою дошкою.
  • Подій Тимофій Федорович, диспетчер Київського річкового порту, секретар підпільного Подільського райкому КП(б)У, що діяв під час нацистської окупації Києва[8]. На його честь названо пасажирський теплохід на Дніпрі[9].
  • Довженко Петро Семенович (пом. 1942), батько Олександра Довженка. Поховання втрачене.

Неподалік головного входу розташований меморіал радянських солдатів і офіцерів, які загинули в роки німецько-радянської війни 1941—1945 під час боїв за Київ (серед похованих — 32 невідомих).

На єврейській частині, зокрема, поховані:

Є декілька усипалень (склепів) цадиків і рабинів, зокрема, тут похований цадик Ш.-Б. Тверський із Чорнобильської династії[11]. Кілька символічних надгробків на честь розстріляних у Бабиному яру в 1941 році.

Згадки в художніх творах

Куренівське кладовище згадується в романі-документі Анатолія Кузнецова «Бабин яр», у романі Тимура Литовченка «До комунізму залишалось років п'ятнадцять-двадцять».

Зображення
  • На головній алеї.
  • Могила Самуїла Каспіна
  • Вигляд єврейської частини з місця, де була відспівувальня.
  • Могила київських євреїв Холоденків.
  • Могила київського єврея Анатолія Гомельського.
  • Північна частина Куренівського цвинтаря. Могили євреїв.

Примітки
  1. Станом на травень 2001 року
  2. Дружбинський В. Пам'яті загиблих могил // Дзеркало тижня. — 2003. — № 39 (464) — 11 жовтня. — С. 23.
  4. Кудрявцев Л. Куренівський некрополь
  5. Рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 27 січня 1959 року № 182.
  6. Розпорядження КМДА від 01.08.2005 р. N 1400
  7. Литовченко Т. Когда деревья были маленькими. Архів оригіналу за 21 грудня 2010. Процитовано 12 червня 2011.
  8. Черняк С. Связная Райкома (из книги «Дети-герои»
  9. Теплоход «Тимофей Подий», фото в Инстаграмм. Архів оригіналу за 6 травня 2016. Процитовано 24 квітня 2016.
  10. Тамаров Илья. Что сохранила память // Науковий вісник Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. — 2013. — Вип. 101. — С. 372—388
  11. Цадики Тверские (печатается в сокращении). Архів оригіналу за 13 травня 2016. Процитовано 22 квітня 2016.

Джерела


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.