Красицький Фотій Степанович

Біографія

Народився 12 [24] серпня 1873(18730824) року в селі Зеленій Діброві (тепер Черкаський район, Черкаської області, Україна)[1] у селянській родині Степана Антоновича Красицького, який був сином Красицької Катерини Григорівни — рідної сестри Тараса Шевченка. Початкову освіту здобув у сільській школі.

У 1888–1892 роки коштом Миколи Лисенка навчався в Київській рисувальній школі Миколи Мурашка (майстерня Миколи Пимоненка)[1]. У 1892–1894 роки продовжував освіту в Одеському художньому училищі (майстерня Киріака Костанді). У 1894–1901 роки навчався у Вищій художній школі при Імператорській академії мистецтв у Санкт-Петербурзі (майстерня Іллі Рєпіна).

З 1903 року постійно працював у Києві. З 1904 року видавав свої твори на листівках у власному видавництві «Квітка», для якого створив фірмовий знак. 1905 року брав участь у львівській виставці су­часного українського живопису. 1906 року друкував свої малюнки та політичні карикатури в сатиричному журналі «Шершень», зокрема виконав обкладинку першого його номера, зобразивши в плакатному стилі символи волі, робітництва, України.

Надгробок.

До 1917 року викладав малювання у середніх навчальних класах, художньо-друкарській школі (з 1910 року завідував нею), у 1912–1916 роках викладав у художньому училищі; у 1920–1922 роках — у архітектурному інституті; у 1922–1926 роках — у Миргородському художньо-керамічному технікумі; у 1927–1939 роках, з перервами, в Київському художньому інституті. Професор з 1927 року. 1929 року проходив по справі Спілки визволення України.

Жив на Андріївському узвозі, 15, потім у 1905—1944 роках на Пріорці, на теперішній вулиці Брюсова (колишній Мукачевський провулок № 20/16). Приятелював з багатьма діячами української культури, зокрема з родинами Косачів, Лисенків, Матушевських, Грушевських, Старицькиих, Марією Заньковецькою та іншими.

Помер в Києві 2 червня 1944 року. Був похований на Куренівському кладовищі. 1963 року прах перенесено на Байкове кладовище (стара частина), тоді ж на могилі встановлено надгробок.

Родина

Подружжя Фотія та Ганни Красицьких мало 5 дітей.

а також три доньки:

Творчість
«Гість із Запоріжжя», 1916.
Портрет Лесі Українки. Картон, змішана техніка (1904)

1901 року створив одне з перших великих полотен «Гість із Запоріжжя» — конкурсна робота після закінчення Академії. 1905 року Наукове Товариство імені Тараса Шевченка придбало полотно з виставки і незабаром воно посіло своє місце в постійній експозиції Львівського музею українського мистецтва.

У грудні 1903 року Михайло Старицький в Києві в Оперному театрі до 35-річчя з дня народження композитора Миколи Лисенка поставив оперу «Різдвяна ніч». Декорації до вистави виготовили за ескізами Фотія Красицького.

1911 року випус­тив серію великоденних листівок «Ки­­ївщина. Народні писанки».

Виконав живописні та графічні портрети:

Писав жанрові картини на теми з життя і побуту селян та історичного минулого України:

«Біля криниці».
  • «У найми» (1895);
  • «За обідом» (1898);
  • «У хаті шевця» (1898);
  • «Якби ви не панич…» (1899, Національний художній музей України);
  • «Біля криниці» (1900, Національний музей у Львові);
  • «На пасіці» (1901);
  • «Гість із Запоріжжя» (1901, Національний музей у Львові; другий варіант — 1916, Національний художній музей України);
  • «У свято» (1902, Національний музей у Львові);
  • «Надвечір» (1905);
  • «Подруги» (1915);

Автор пейзажів:

  • «На Чорториї» (1890);
  • «Хутір Хатки на річці Пслі» (1898, приватна збірка);
  • «Дорога в село Козацьке» (1899, приватна збірка);
  • «Село Кирилівка» (1901, приватна збірка);
  • «Село в долині» (1902);
  • «Хата в балці» (1902);
  • «Похмурий день» (1902);
  • «Літній день» (1902);
  • «Галявина» (1902);
  • «Одеса. Ланжерон» (1904);
  • «Ореанда» (1906);
  • «Море біля Ай-Петрі» (1906);
  • «Кримські гори» (1906);
  • «У Західній Україні» (1914);
  • «Старовинна садиба в Седневі» (1916).

Створив низку полотен на шевченківську тематику:

  • портрети Тараса Шевченка (1899; 1906, Київський національний університет імені Тараса Шевченка; 1907; 1909; 1910, Київський національний університет імені Тараса Шевченка; 1925; 1932; 1934; 1937; 1938);
  • «Шевченко в майстерні» (1937, акварельний ескіз);
  • «Шевченко в творчому екстазі» (1938, акварельний ескіз);
  • «Шевченко на Чернечій горі» (1938, акварельний ескіз);
  • «Шевченко над Дніпром» (1938);
  • «Смерть Шевченка» (1940, етюд).

Створив серію краєвидів тих місць, де жив і бував поет.

Виготовив кіноплакат до фільму «Навздогін за долею» (1927).

Автор розробок з питань викладання образотворчого мистецтвава, зокрема:

  • «Рисування та малювання» (1929);
  • «Основи образотворчої грамоти»;
  • «Короткий порадник для са­­мо­діяльних художніх гуртків».

Твори зберігаються у Національному му­зеї у Львові, Національному художньому музеї, Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, Національному музеї історії України, Національному музеї Тараса Шевченка у Києві, Миргородському краєзнавчому музеї, Полтавському художньому музеї. Ілюстрації до журналу «Шершень» та інші роботи митця знаходяться в Музеї Однієї Вулиці у Києві.

Вшанування пам'яті
меморіальна дошка

На честь художника названо вулиці в Києві (у 1961 році) та Миргороді.

1977 року на будинку № 20/16 по вулиці Брюсова у Києві, де у 1905—1944 роках жив художник, встановлено меморіальну дошку (бронза; скульптор Оксана Супрун, архітектор Костянтин Сидоров).

Література

;

  1. Шаров І. Ф., Толстоухов А. В. (2007). Художники України: 100 видатних імен. К.: АртЕк. с. 191. ISBN 966-505-134-2.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.