Курилівська вулиця (Харків)
Вулиця Курилівська — вулиця у Холодногірському районі Харкова. Курилівська відгалужується від вулиці Революції 1905 року (колишня Кузинська) і піднімається на північ схилом Лисої гори до вулиці Таганської.
| Вулиця Курилівська Харків | |
|---|---|
 Церква Казанської Божої Матері Церква Казанської Божої Матері | |
| Місцевість | Лиса Гора |
| Район | Холодногірський |
| Колишні назви | |
| Курилівська, Ленінградська | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 1540 м |
| Координати початку | 49°59′50″ пн. ш. 36°11′40″ сх. д. |
| Координати кінця | 50°00′32″ пн. ш. 36°11′03″ сх. д. |
| Поштові індекси | 61016 |
| Транспорт | |
| Автобуси | 61е, 270е |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | асфальт |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | від № 3 до № 123 |
| Архітектурні пам'ятки | № 78 |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
| |
Історія й назва
Вулиця виникла наприкінці XIX століття, її назва пов'язана з прізвищем одного з перших поселенців — селянина Павла Сидоровича Курилова. У 1869 році стала до ладу Курсько-Харківська залізниця, завдяки чому розпочалась активна забудова прилеглих місцевостей — Панасівки і Лисої Гори. У 1885 році Велику Панасівську вулицю з'єднали з Лисою Горою залізним мостом, який побудували над залізничними коліями. За мостом від Кузинської вулиці почали розбудовуватися на північ Андріївська й Курилівська вулиці.
У 1936 році вулицю було перейменовано на Ленінградську. 20 листопада 2016 року вулиці Ленінградській згідно із законом про декомунізацію було повернено історичну назву — Курилівська[1].
Будівлі
- № 27 — Харківська загальноосвітня школа № 67[2]. Колишнє міське приходське училище. На фасаді школи встановлено меморіальну дошку на честь Героїв Радянського Союзу Анатолія Добродецького та Євгена Косьміна, які навчалися в цій школі в 1930—1940 роках[3].
- № 78 — Пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 365. Церква Казанської Божої Матері (Серафімівська), побудована в 1904—1912 роках, за проєктом архітектора В. Х. Нємкіна. Після смерті Нємкіна будівництво завершив В. М. Покровський. Ділянку під будівництво церкви в 1901 році пожертвував почесний громадянин Харкова купець Костянтин Уткін. До відкриття храму купець не дожив: у 1911 році він разом зі своїм сином був убитий невідомими особами. За деякими відомостями, Костянтина Уткіна поховали в алтарі храму. Казанська церква — один з храмів Харківської єпархії, в якому з 1912 року і донині не припинялися Богослужіння[4]. Храм підпорядкований УПЦ МП[5].
- № 93 — Територія колишнього Лисогірського кладовища[6] поруч із церквою Казанської Божої Матері.
Примітки
Джерела
- Єдиний адресний реєстр міста Харкова
- Е. А. Плотичер. История улиц и площадей Харькова. Район улицы Большой Панасовской. Архів оригіналу за 2 березня 2017. Процитовано 15 січня 2022.
- Домофото. Список зданий Харьков, Куриловская улица. Архів оригіналу за 22 серпня 2019. Процитовано 15 січня 2022.