Південна залізниця
Регіональна філія «Півде́нна залізни́ця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» — підприємство, регіональна філія у складі АТ «Укрзалізниця», що обслуговує Харківську, Полтавську та Сумську області, а також окремі райони сусідніх областей.
 | |
| Залізниці України (територіальний поділ).png | |
| Тип | бізнес і залізнична компанія |
|---|---|
| Статус | діюча |
| Повна назва |
Регіональна філія «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» |
| Засновано | 1934 |
| Штаб-квартира | Харків, вул. Євгена Котляра, 7 |
| Роки функціонування | 1869 — по теперішній час |
| Країна |
 Україна |
| Телеграфний код | ЮЖ[1] |
| Залізничний код приписки (Чисельний код) | 043—044 |
| Експлуатаційна довжина колій | >3000 км |
| Ширина колії | 1520 мм |
| Власник(и) | Українська залізниця |
| Холдингова компанія | Українська залізниця |
| Материнська компанія | ПАТ «Укрзалізниця» |
| Дочірні компанії |
|
| Сайт | pz.gov.ua |
 Південна залізниця у Вікісховищі | |
Одна із найстаріших залізниць (з 1869 року). Географічне розташування і конфігурація напрямків та дільниць Південної залізниці визначає її велике транзитне значення. Вона з'єднує Донбас зі столицею України із західними областями.
Її колії простягнулись більш ніж на 3000 км (розгорнута довжина головних колій перевищує 4000 км). Магістраль обслуговує понад 1000 промислових підприємств.
На Південній залізниці функціонують 4 дирекції залізничних перевезень: Куп'янська, Полтавська, Сумська та Харківська.
Історія
Перший валка з Курську до Харкова.
"Харьковъ: Открытіе Курско-Харьковской желѣзной дороги, 22 мая 1869 г." — Всемірная иллюстрація. - СПб., 1869 № 27 (28 июня) - с. 8.
"Харьковъ: Открытіе Курско-Харьковской желѣзной дороги, 22 мая 1869 г." — Всемірная иллюстрація. - СПб., 1869 № 27 (28 июня) - с. 8.
- 1869 — (22 травня) 4 червня прибув перший потяг з Курська до Харкова[2]. 6 липня відкрито регулярний рух на дільниці Курськ — Бєлгород — Харків протяжністю 229 верст (з цього дня ведеться відлік діяльності Південної залізниці), а у грудні закінчено будівництво лінії Харків — Ростов (538 версти), та відкрито наскрізний рух.
- 1870 — відкрито рух потягів на дільниці Полтава — Харків.
- 1878 — відкрито рух потягів на Сумський лінії (Ворожба — Суми).
- 1888 — початок руху на дільниці Кременчук — Ромни. Кременчуцька лінія Харківсько-Миколаївської залізниці отримала вихід на Лібаво-Роменську залізницю.
- 1894 — відкрито для руху гілку Боромля — Лебединська.
- 1895 — відкрито рух гілкою Лохвиця — Гадяч. У січні 1895 року Курсько-Харківсько-Азовська залізниця об'єдналася з Лозово-Севастопольською та Джанкойсько-Феодосійською. Вона стала називатися Курсько-Харківсько-Севастопольська (К-Х-С).
- 1896 — відкрито рух лінією Бєлгород — Вовчанськ.
- 1897 — відкрито рух гілкою Кириківка — Охтирка.
- 1901 — відкрито рух лінією Київ — Полтава та Полтава — Лозова Московсько-Києво-Воронезької залізниці.
- 1901 — побудовано приватну Бєлгород-Сумську залізницю; Вовчанську ділянку (Бєлгород — Вовчанськ) добудовано до Куп'янська.
- 1907 — Харківсько-Миколаївську та Курсько-Харково-Севастопольську залізниці було об'єднано в одну мережу під назвою Південні казенні залізниці, але назви доріг ще використовувались.
- 1908 — почалося будівництво Північно-Донецької залізниці (Харків — Льгов II та Харків — Ізюм — Донбас).
- 1909 — побудовано та відкрито дільницю Гребінниківка — Низи.
- 1911 — 1917 — введені в експлуатацію ділянки лінії Льгов II — Суджа — Харків — Лиман — Лиха з низкою гілок Північно-Донецької залізниці. Льгов і Суджа стали вузловими.
- 1918 — наказом Міністерства шляхів Української держави від 15 травня назву залізниці змінено на «Слобідську»[3].
Радянські часи
- 1922 — приймається нова система управління на транспорті.
- 1925 — Північно-Донецька залізниця реструктуризована, її слобожанська частина увійшла до Південних залізниць, інша частина об'єднана з часткою Катерининської залізниці та Донецької кам'яновугільної (Донецька залізниця). Наприкінці 1920-х років до складу Південних залізниць увійшли ділянки Красний Лиман — Основа — Льгов II, та Харків — Куп'янськ. У такій конфігурації лінії Південних залізниць мали найбільшу у своїй історії протяжність.
- 1930 — заснований Харківський експлуатаційно-тяговий інститут інженерів залізничного транспорту (ХІІТ).
- 1934 — у лютому Південні залізниці розділяють на дві самостійні — Південну та Донецьку залізниці. Швидкість вантажних потягів подвоїлась. Були укладенні рейки важкого типу.
- 1943 — введена в експлуатацію лінія Сараєвка — Старий Оскол. За роки Другої світової війни (1941—1945 рр.) шкода, заподіяна Південній магістралі, склала більше мільярда рублів.
- 1948 — відновлено і споруджено близько 250 електростанцій, 78 службово-технічних приміщень, відремонтовано станційні та під'їзні шляхи, створено близько 50 лінійних пунктів ремонту та промиву вагонів, електросвітло підключено до 90-та станцій і роз'їздів.
- 1957, 30 липня — на дільниці Харків — Мерефа пройшов перший електровоз.
- 1960 — завершилася електрифікація всього головного напрямку Південної залізниці. Загальна довжина ліній, яка переведена на електровозну і тепловозну тягу, перевищила 2500 км.
- 1961 — у локомотивні депо Полтава та Куп'янськ надходять тепловози. Починається їх експлуатація.
- 1966 — створено лабораторію обчислювальної техніки.
- 1972 — на базі дорожньої лабораторії обчислювальної техніки створено інформаційно-обчислювальний центр дороги.
Часи незалежності
- 1992, лютий — Бєлгородське відділення відчужене від Південної до складу Південно-Східної залізниці Росії (дільниці Клюква — Сараєвка — Бєлгород — Наумівка, Сараєвка — Старий Оскол, Старий Оскол — Валуйки, Бєлгород — Готня, Бєлгород — Нежеголь). Дільниці Пост Північний — Козача Лопань та Вовчанськ — Приколотне Бєлгородського відділення увійшли до складу Харківського та Куп'янського відділень відповідно. Дільниці Козачок — Готня — Свікловічна, гілка Готня — Зінаїдіно Харківського та дільниця Ільок-Пеньковка — Свікловічна Сумського відділення відчужені до складу Бєлгородського відділення. Дільниці Валуйки — Соловей та Валуйки — Вистрел Куп'янського відділення увійшли до складу Бєлгородського відділення. Дільниця 770 км — Старобільськ відійшла до складу Лиманської дирекції Донецької залізниці.
- 1998 — виконано капітальний ремонт вокзалу Харків-Пасажирський.
- 2014 — видано розпорядження, за яким на час проведення антитерористичної операції на сході України Південній залізниці мала бути передана частина майна Донецької залізниці, розташованого на слобожанській території Донецької та Луганської областей, підконтрольних українській владі[4], але у повній мірі воно так і не було здійснене, хоча Південна залізниця активно допомагала й допомагає досі в приведенні залізничного господарства цього регіону до ладу[5].
- 2015, 1 грудня — розпочалась господарська діяльність ПАТ «Укрзалізниця»; державне підприємство «Південна залізниця» втратило статус окремої юридичної особи і продовжило діяльність як регіональна філія[6].
Структура Південної залізниці
Дирекції:
Інщі підрозділи:
- Центральний будинок науки і техніки Харківської дирекції залізничних перевезень Державного підприємства Південна залізниця (відокремлений підрозділ)
- Санаторій імені Миколи Гоголя Південної залізниці
Керівники
- В різні часи залізницю очолювали
Курсько-Харківсько-Азовська залізниця
- О. фон Ган (1869—1874 рр.);
- В. Іванов (1874—1886 рр.);
- Дмитро Дмитрович Неронов (1887—1889 рр.[7]);
- В. Дворжецький (1889 р.);
- Л. Богданович (1890 р.);
- А. Ізмайлов (1890—1891 рр.);
- Н. Васильєв (1891—1895 рр.).
Харківсько-Миколаївська залізниця
- Володимир Миколайович Печковський (1870—1889 рр.);
- Микола Степанович Островський (1890—1898 рр.);
- Шмідт Федір Іванович (1898—1901 рр.);
- Федір Олексійович Галицинський (1901—1902 рр.);
- Володимир Миколайович Волков (1902—1906 рр.);
- Віктор Олександрович Розанов (1906 р.).
Курсько-Харківсько-Севастопольська залізниця
- Микола Амандович фон Ренкуль (1896—1901 рр.);
- А. Крігер (1901—1905 рр.);
- Шмідт Федір Іванович (1906—1907 рр.).
Південні залізниці
- Шмідт Федір Іванович (1907 р.);
- Розанов Віктор Олександрович (1907—1908 рр.);
- Івановський Іпполіт Костянтинович (1909—1910 рр.);
- Стульгинський Владислав Гнатович (1910—1913 рр.);
- Воскресенський Борис Дмитрович (1913—1916 рр.);
- Язиков Борис Миколайович (1916—1917 рр.);
- Іванов Олексій Миколайович (комісар 1920 р.);
- Судьїн Сергій Корнилович (комісар серпень—грудень 1920 р. ?);
- Главацький Олександр Олександрович (1920—1921 рр. Південне управління НШС);
- Науман В. (1921—1922 рр.);
- Іванов А. (1923—1926 рр.);
- Миронов І. М. (192*—192* рр.);
- Чорний (Паніашвілі) Віктор Миколайович (1927?—1928 рр.);
- Бандура П. (1928—1930 рр.);
- Лівшиць Яків Абрамович (1931—1933 рр.);
- Левченко Микола Іванович (1933—лютий 1934 р.).
Південна залізниця
- Зорін Олексій Михайлович (1934 р.);
- Шушков Петро Сергійович (1935—1937 рр.);
- Малій Іларіон Васильович (1937—1938 рр.);
- Кутафін Семен Васильович (1938—1944 рр.);
- Даниленко Костянтин Іванович (1944—1945 рр.);
- Дмитрюк Петро Андрійович (1945—1954 рр.);
- Кожухар Костянтин Герасимович (1954—1959 рр.);
- Головченко Григорій Іванович (1959—1972 рр.);
- Конарєв Микола Семенович (1972—1976 рр.);
- Шутов Олексій Йосипович (1976—1983 рр.);
- Пучко Олександр Олександрович (1983—1995 рр.);
- Крючков Олег Митрофанович (1995—1997 рр.);
- Несвіт Василь Андрійович (1997—2000 рр.);
- Остапчук Віктор Миколайович (05.2000—06.2005; 12.2005—11.2012 рр.);
- Бойко Григорій Анатолійович (06.2005—12.2005 р.);
- Філатов Олександр Валентинович (11.2012—06.2014 рр.);
- Уманець Микола Григорович (з 06.2014 р.)
Назва залізниці
На території сучасної незалежної України до цього часу існують назви державних підприємств, які походять від розташування цих підприємств на території давно зниклих Російської імперії та СРСР. Йдеться про назви регіональних філій державної «Укрзалізниці»: «Південно-Західна залізниця» та «Південна залізниця».
Ці назви виникли через таке розташування підприємств у Російській імперії та СРСР. Після набуття Україною незалежності та встановленням державного кордону України ці назви перестали відповідати дійсному розташуванню підприємств.
Існування на території незалежної України державних підприємств з імперськими назвами є неприйнятним та потребує виправлення таких назв.
Між тим назви інших регіональних філій «Укрзалізниці» походять або від назв міст, які є керівними центрами цих філій (Одеська, Львівська, Донецька), або від розташування на території сучасної України (Придніпровська)[8].
Електрифікація залізниці
- 1957 рік — Харків — Мерефа (25 км)[9].
- 1958 рік — Лозова — Слов'янськ (105 км, з них 4 км Південної залізниці).
- 1958 рік — Мерефа — Лозова (123 км).
- 1959 рік — Харків — Дергачі (відкриття 20 травня) (9 км).
- 1959 рік — Дергачі — Козача Лопань (відкрита у жовтні) (29 км).
- 1961 рік — Харків — Люботин (17 км).
- 1961 рік — Основа — Слов'яногірськ (140 км, з них 130 км Південної залізниці).
- 1965 рік — Лозова — Синельникове (104 км, з них 12 км Південної залізниці).
- 1967 рік — Валуйки — Куп'янськ (40 км) та Куп'янський залізничний вузол — електрифіковані змінним струмом (~25 кВ).
- 1969 рік — Мерефа — Зміїв (30 км).
- 1970 рік — Гракове — Занки (27 км).
- 1970 рік — Харків — Золочів (відкрита 5 грудня) (47 км).
- 1971 рік — Харків-Балашовський — Лосєве — Гракове (відкрита 20 грудня) (59 км).
- 1972 рік — Гракове — Куп'янськ (відкриття 9 грудня) (66 км) — дільниця електрифікована змінним струмом (~25 кВ).
- 1974 рік — Мерефа — Власівка (відкрита 6 листопада) (39 км).
- 1977 рік — Куп'янськ-Сортувальний — Куп'янськ-Південний (6 км) — дільниця електрифікована змінним струмом (~25 кВ)
- 1977 рік — Куп'янськ — Святогірськ — дільниця електрифікована змінним струмом (~25 кВ) (76 км, з них 70 км Південної залізниці).
- 1978 рік — Люботин — Буди — Мерефа (відкрита 6 жовтня) (18 км).
- 1979 рік — Люботин — Мерчик (16 км).
- 1988 рік — Власівка — Красноград (відкрита 14 жовтня) (37 км).
- 1994 рік — Яготин — Гребінка (відкрита 20 грудня) (47 км, з них 1 км Південної залізниці) — дільниця електрифікована змінним струмом (~25 кВ).
- 1997 рік — Гребінка — Лубни (відкрита у грудні) (42 км) — дільниця електрифікована змінним струмом (~25 кВ).
- 1998 рік — Лубни — Ромодан (відкрита 31 липня) (30 км).
- 1999 рік — Ромодан — Миргород (відкрита 28 липня) (26 км).
- 2000 рік — Миргород — Гоголеве (відкрита 1 серпня) (14 км) — дільниця електрифікована змінним струмом (~25 кВ).
- 2001 рік — Гоголеве — Сагайдак (відкрита 27 грудня) (25 км) — дільниця електрифікована змінним струмом (~25 кВ).
- 2002 рік — Сагайдак — Полтава-Київська (відкрита у червні) (48 км) — дільниця електрифікована змінним струмом (~25 кВ).
- 2003 рік — Полтава-Київська — Вакулинці (відкрита у грудні)[10] (15 км) — дільниця електрифікована змінним струмом (~25 кВ).
- 2004 рік — Вакулинці — Свинківка (4 км) — дільниця електрифікована змінним струмом (~25 кВ).
- 2004 рік — Свинківка — Божків (відкрита у грудні) (9 км) — дільниця електрифікована змінним струмом (~25 кВ).
- 2006 рік — Божків — Коломак (відкрита 29 грудня) (40 км) — дільниця електрифікована змінним струмом (~25 кВ).
- 2007 рік — Коломак — Люботин-Західний (відкрита 20 вересня) (52 км) — дільниця електрифікована змінним струмом (~25 кВ) до станції Огульці.
- 2008 рік — Полтава-Південна (відкриття 21 серпня) — дільниця електрифікована змінним струмом напругою 25 кВ.
- 2008 рік — Кременчук — Користівка (відкрита 28 жовтня) (78 км, з них 43 км Південної залізниці) — дільниця електрифікована змінним струмом (~25 кВ).
- 2010 рік — Полтава — Мала Перещепинська[11][12] (24 км) — дільниця електрифікована змінним струмом напругою 25 кВ.
- 2011 рік — Мала Перещепинська — Кременчук (95 км) — дільниця електрифікована змінним струмом (~25 кВ).
- 2012 рік — Полтава-Південна — Лозова (176 км) — дільниця електрифікована змінним струмом (~25 кВ)[13].
- 2018 рік — Потоки — Золотнишине (14 км) — дільниця електрифікована змінним струмом напругою 25 кВ[14].
Див. також
- Харківсько-Миколаївська залізниця
- Курсько-Харківсько-Севастопольська залізниця
- Лозово-Севастопольська залізниця
- Північно-Донецька залізниця (також відома як Сіверсько-Донецька, Сєверодонецька)
- Курсько-Київська залізниця
- Києво-Воронезька залізниця
- Південні залізниці
- Мала Південна залізниця
- Панютинський вагоноремонтний завод
Примітки
- Список железных дорог СНГ. «Экспресс» в Интернет
- Завжди в русі. Харківський залізничний вокзал. — Х. 2019
- Державний вістник. — 1918. — № 3.
- Деякі питання функціонування державного підприємства «Донецька залізниця»
- відбудовано залізничні мости на Південній залізниці // Спеціалізовані підрозділи залізниць відновили шість мостів в зоні АТО. Укрзалізниця. 17 липня 2014.
- Відсьогодні ПАТ «Укрзалізниця» розпочинає господарську діяльність. Укрзалізниця. 1 грудня 2015.
- Керівники Південної залізниці // Стальне кільце Південної магістралі (рос.)
- Позбутися імперських назв державних підприємств на території незалежної України: перейменувати регіональні філії "Укрзалізниці" "Південна-Західна залізниця" та "Південна залізниця" на, відповідно, "Київська залізниця" та "Харківська залізниця"
- История электрификации железных дорог СССР. 1956-1958. Архів оригіналу за 12 вересня 2012.
- Електровози вирушать у Полтаву (рос.)
- У 2010 році електрифіковано 99 км експлуатаційних дільниць залізниці[недоступне посилання з липня 2019]
- На Південній залізниці відкрито електрифіковану дільницю Полтава — Мала Перещепинська
- Ділянку Полтава — Красноград — Лозова відкрито для руху швидкісних міжрегіональних поїздів. Офіційний сайт Укрзалізниці
- Укрзалізниця завершила електрифікацію та відкрила рух на дільниці Потоки – Золотнишине // Філія «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», 2018-09-06
- У найближчі шість років Укрзалізниця планує електрифікувати 1562 км колій. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 13 серпня 2015.
Посилання
- Офіційний сайт регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця»
- Південна залізниця // Офіційний сайт ПАТ «Укрзалізниця»
- Архів газети «Южная магистраль»
- Послуги на вокзалах регіональної філії «Південна залізниця»
- База даних рухомого складу та фотографії // TrainPix
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.