Кущовик білочеревий

Кущовик білочеревий[2] (Sericornis frontalis) — вид горобцеподібних птахів родини шиподзьобових (Acanthizidae). Ендемік Австралії.

Самичка номінативного підвиду
?
Кущовик білочеревий

Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Підряд: Співочі птахи (Passeri)
Надродина: Meliphagoidea
Родина: Шиподзьобові (Acanthizidae)
Підродина: Шиподзьобні (Acanthizinae)
Рід: Кущовик (Sericornis)
Вид: Кущовик білочеревий
Біноміальна назва
Sericornis frontalis
(Vigors & Horsfield, 1827)
Підвиди
  • S. f. laevigaster Gould, 1847
  • S. f. tweedi Mathews, 1922
  • S. f. frontalis (Vigors & Horsfield, 1827)
  • S. f. harterti Mathews, 1912
  • S. f. rosinae Mathews, 1912
Посилання
Вікісховище: Sericornis frontalis
Віківиди: Sericornis frontalis
ITIS: 562918
МСОП: 22704539
NCBI: 108847

Опис

Довжина птаха становить 11,5 см. Верхня частина тіла оливково-коричнева, у деяких підвидів коричнювата. Горло біле (у підвидів S. f. frontalis і S. f. laevigaster смугасте). У представників підвиду S. f. frontalis бічні сторони голови сірі, у представників підвиду S. f. laevigaster чорні, у інших підвидів коричнюваті. Над і під очима білі смуги. Живіт білий, у підвида S. f. laevigaster жовтуватий. Дзьоб тонкий і чорний. Самички зазвичай темнішого відтінку. Область між очима і дзьобом, обмежена двома білими смугами, в них блідо-сіра. тоді як в самців вона чорна, що дозволяє легко визначити стать птаха.[3]

Поширеня і екологія

Білочереві кущовики є ендеміками Австралії. Вони здебільшого мешкаєть на південному і західному узбережжі. Живуть в лісі і чагарниках, в густому підліску. Це осілий вид птахів по всьому ареалу.

Підвиди

Виділяють п'ять підвидів:[4]

Тасманійський кущовик також вважався підвидом білочеревого кущовика, як і Sericornis maculatus.[5]

Раціон

Білочеревий кущовик харчується безхребетними. Він шукає їх серед густого підліску.

Розмноження

Сезон розмноження триває з червня по грудень. Гнізло куполоподібної форми, розміщується на землі. В кладці 2-3 яйця розміром 20×15 мм.[6] Виду притаманне групове піклуваня про пташенят: крім пари самця і самички, у піклувані допомагають інші кущовики, зазвичай минулорічне потомство пари.[7]

Примітки
  1. BirdLife International (2012). Sericornis frontalis. Процитовано 26 листопада 2013.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Simpson K, Day N, Trusler P (1993). Field Guide to the Birds of Australia. Ringwood, Victoria: Viking O'Neil. с. 392. ISBN 0-670-90478-3.
  4. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2019). Bristlebirds, pardalotes, Australasian warblers. World Bird List Version 9.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 21 січня 2019.
  5. Norman, Janette A.; Christidis, Les; Schodde, Richard (2018). Ecological and evolutionary diversification in the Australo-Papuan scrubwrens (Sericornis) and mouse-warblers (Crateroscelis), with a revision of the subfamily Sericornithinae (Aves: Passeriformes: Acanthizidae).. Organisms Diversity & Evolution 18 (2): 241–59. doi:10.1007/s13127-018-0364-8.
  6. Beruldsen, G (2003). Australian Birds: Their Nests and Eggs. Kenmore Hills, Qld: self. с. 295–96. ISBN 0-646-42798-9.
  7. Bell, HL (1983). Cooperative Breeding by the White-browed Scrubwren Sericornis frontalis. Emu. 82 (supplement): 315–16. doi:10.1071/mu9820315s. Процитовано 21 жовтня 2007.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.