Кущовик острівний
Кущовик острівний[2] (Acanthornis magna) — вид горобцеподібних птахів родини шиподзьобових (Acanthizidae). Ендемік Австралії, мешкає на Тасманії та на острові Кінг.
? Кущовик острівний | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
| Acanthornis magna (Gould, 1855) | ||||||||||||||||||||||||
Підвиди | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||||
| Sericornis magnus Acanthornis magnus | ||||||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
Таксономія
Кущовик острівний є єдиним представником монотипового роду Острівний кущовик (Acanthornis). Ґрунтовне генетичне дослідження 2017 року показало, що предки острівного кущовика відокремилися від білолобиків (Aphelocephala) приблизно 7 млн років тому. Клада, що об'єднує трьох представників роду Білолобик і острівного кущовика відокремилася від решти шиподзьобових близько 13 млн років тому.[3]
Опис
Довжина птаха становить 11-12 см, вага 10 г. Горло і живіт білі, спина оливково-коричнева, крила і хвіст здебільшого чорні, обличчя сіре. Очі сірі, дзьоб короткий, чорний, злегка вигнутий. Виду не притаманний статевий диморфізм.
Поширення і екологія
Острівний кущовик мешкає на Тасманії та на острові Кінг, що в Бассовій протоці. Живе в лісах з південних буків і евкаліптів. Живе поодинці, парами або невеликими зграями в підліску.
Поведінка
Харчується птах невеликими безхребетними, здебільшого комахами і їх яйцями. Часто утворює змішані зграї. Це територіальний і моногамний птах. Сезон розмноження триває з вересня по січень. Гніздо являє собою плетену кулю з бічним входом, прикрашену пір'їнками і шерстю, замасковану і закріплену на висоті 1-3 м над землею. В кладці зазвичай 3 яйця розміром 18×15 мм, білого кольору з червонуватими плямками.[5] І самець, і самичка беруть участь у вихованні пташенят. Цей вид є жертвою гніздового паразитизму з боку віялохвостих кукавок і смугастощоких дідриків, а кволи поїдають яйця і пташенят.[6]
Збереження
Хоч вид і має обмешений ареал, проте МСОП вважає його таким, що не потребеє особливих заходів зі збереження. Однак підвид A. m. greeniana знаходиться під загрозою знищення. Це полохливий птах і рідко спостерігається людьми.
Примітки
- BirdLife International (2012). Acanthornis magna. Процитовано 26 листопада 2013.
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- Marki, Petter Z.; Jønsson, Knud A.; Irestedt, Martin; Nguyen, Jacqueline M.T.; Rahbek, Carsten; Fjeldså, Jon (2017). Supermatrix phylogeny and biogeography of the Australasian Meliphagides radiation (Aves: Passeriformes). Molecular Phylogenetics and Evolution 107: 516–29. PMID 28017855. doi:10.1016/j.ympev.2016.12.021.
- Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2019). Bristlebirds, pardalotes, Australasian warblers. World Bird List Version 9.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 21 січня 2019.
- Morcombe, Michael (2012) Field Guide to Australian Birds. Pascal Press, Glebe, NSW. Revised edition. ISBN 978174021417-9
- Gregory, P. (2020). "Scrubtit (Acanthornis magna), version 1.0." In Birds of the World (J. del Hoyo, A. Elliott, J. Sargatal, D. A. Christie, and E. de Juana, Editors). Cornell Lab of Ornithology, Ithaca, NY, USA. https://doi.org/10.2173/bow.scrubt2.01
Джерела
- Del Hoyo, J.; Elliot, A. & Christie D. (editors). (2006). Handbook of the Birds of the World. Volume 12: Picathartes to Tits and Chickadees. Lynx Edicions. ISBN 978-84-96553-42-2