Кьо Мачіко

Яно Мотоко народилася 25 березня 1924 року в Осаці. У 1936 була прийнята в Осакську дитячу музичну трупу Сьотіку, з 10 років виступала на сцені Осакського театру в дитячих ролях[5]. У 1944 знялася у фільмі Кендзі Мідзоґуті «Дандзюро третій» (яп. 団十郎三代)[6]. З 1947 року брала участь в популярних музичних шоу і через два роки була вже зіркою японських мюзиклів.

У 1949 році Кьо зіграла першу велику роль відьми Аяй фільмі Кейґо Кімури «Чоловік, що сміється останнім» після чого одразу підписала контракт зі студією Daiei Studios. У перших стрічках за участю Кьо експлуатувалося її уміння співати і танцювати[5].

Роль Наомі у стрічці Кейґо Кімури «Кохання ідіота» (1949, за Дзюн'їтіро Танідзакі) відкрила акторські здібності Кьо, її своєрідний, незвичний для японського кіно еротизм. У 1950 році Кьо досягла міжнародної популярності, знявшись у фільмі Акіри Куросави «Рашьомон». Створені Кьо образи принцеси Якасі в «Казках туманного місяця після дощу» (1953) Мідзоґуті, Кеси у стрічці «Брама пекла» (1953) Тейноске Кінуґаси та принцеси Йокіхі в однойменному фільмі 1955 року режисера Мідзоґуті зробили Кьо першим «секс-символом» японського післявоєнного кіно[5].

У 1956 році Мачіко Кьо знялася з Гленном Фордом та Марлоном Брандо в американській стрічці Деніела Манна «Чайний будиночок під серпневим місяцем» (інший переклад назви — Чайна церемонія), де зіграла роль гейші[5]. З 1960-х років Кьо багато знімалася на телебаченні і продовжувала грати в музичних і драматичних виставах.

Мачіко Кьо номінувалася у 1957 році на премію Золотий глобус за роль в комедії «Чайний будиночок під серпневим місяцем». Володарка Почесної премії Японської академії за творчі досягнення.

• Кьо Мачіко на сайті IMDb (англ.)
• Кьо Мачіко на сайті Japanese Movie Database (яп.)