Кіаніт

Дистен, кіаніт — мінерал підкласу ортосилікатів острівної будови.

Дистен, кіаніт
Загальні відомості
Статус IMA затверджений (А)[1]
IMA-номер IMA1967 s.p.
Хімічна формула Al2[SiO4]O
Клас мінералу Силікати
Nickel-Strunz 10 9.AF.15[2]
Dana 8 52.2.2c.1
Ідентифікація
Колір синій, блакитний
Форма кристалів видовжена
Сингонія триклінна
Спайність довершена
Твердість 4,5; 6
Колір риси білий
Густина 3,6
Інші характеристики
Названо на честь темно-синійd[3]
Типова місцевість Австрія[4]
 Кіаніт у Вікісховищі

Назва походить з грецької мови від слів «ди» — два та «стен» — сила, дослівно «двосильний». «Кіанес» означає темно-синій.

Хімічна формула: Al2O[SiO4].

Морфологія

Сингонія триклінна. Кристали подовжені, пластинчаті, іноді зігнуті.

Властивості

Колір синій, блакитний, рідше зелений, жовтий, безбарвний. Блиск скляний. Спайність довершена. Твердість за спайністю уздовж кристала 4,5, впоперек — 6. Питома вага 3,6.

Походження

Метаморфічне — утворюється в метаморфічних породах в умовах високого тиску, типовий породоутворюючий мінерал кристалічних сланців. Супутниками дистена є слюди, гранати, корунд, андалузит тощо.

Розрізняють кіаніт хромистий (відміна кіаніту, яка містить до 2 % Cr2O3).

Застосування

Породи, що містять дистен, можуть використовуватись як високоглиноземна сировина при виробництві вогнетривів.

Збагачують кіаніт у важких суспензіях, на концентраційних столах, способами магнітної і електрич. сепарації, флотації.

Родовища

Головний постачальник кіаніту — США (близько 90 тис. т/рік). Близько 7-8 тис. тонн кіаніту споживається щорічно в Європі. Постачається як необроблений кіаніт, так і кальцинований. Крім того, кіаніт видобувають в Індії (близько 20 тис. т/рік), в Зімбабве, Бразилії, Китаї та Іспанії.

Найбільші родовища світу — кіанітові сланці з рутилом, мусковітом, турмаліном, топазом, корундом в Індії (род. Кхаммам, Бхандара, Сідхбум та ін.).

Див. також

Примітки
  1. International Mineralogical Association International Mineralogical Association: Commission on New Minerals and Mineral Names // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 1962. — Vol. 33. — P. 260–263. — ISSN 0026-461X; 1471-8022
  2. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  3. Christian August Siegfried Hoffmann Mineralsystem des Herrn Inspektor Werners mit dessen Erlaubnis herausgegeben von C A S Hoffmann // Bergmännisches Journal / за ред. A. W. Köhler — 1789. — Т. 1. — С. 369–398.
  4. International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (May 2017) — 2017.

Література
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Кіаніт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Кіаніт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.