Кібела

Важливу роль у міфах про Кібелу відіграє історія Аттіса.

Кібела народила від Іасіона Корибанта. Після смерті Іасіона Дардан, Кібела і Корибант перенесли в Азію священні обряди Матері богів і вирушили у Фригію[4]. Кібела від Олімпа народила Алку, яку назвала богинею Кібелою[5]. Або це дівчинка, виплекана в горах звірами і отримала ім'я від гори Кібели, подруга Марсія, кохана Аттіса. Коли її батько вбив Аттіса, вона побігла по країні з бубнами, дійшла до Ніси, там її покохав Аполлон і переслідував до Гіпербореї[6].

Піндар написав їй дифірамб[7]. Серед авторів елегій була популярною розповідь про жрицю Кібели і лева[8].

Кібеба — стародавнє ім'я Кібели[9]. У лувійських написах IX ст. до н. е. божество Аті Купала згадана на рельєфі з зображенням Тешуба[10].

В мікенських текстах зустрічається te-i-ja ma-te-re (? Theiai matrei, Матір богів) [12].

Її згадує Піндар[11]. Її статую створив Фідій[12]. Храм її в Пессінунті, званий Агдістіс, де похований Аттіс[13], а також храм у Анагірунті (Аттика)[14]. Їй присвячені XIV гімн Гомера і XXVII орфічний гімн[15].

Діндімена (Діндіміда) — поширений епітет Матері богів[16], за назвою гори Дінда над містом Пессінунт[2]. Святилище Діндімени на горі над Кізиком заснували аргонавти[2]. Храм богині-матері Діндімени у Фівах споруджений Піндаром[17].

Спочатку фригійська богиня, уособлення матері-природи, що шанувалася в більшій частині областей Малої Азії (особливо в горах Іди, в Лідії, Віфінії і Галатії). Супутниками богині, фригійська назва якої була Аммас, вважалися корибанти, курети і ідейські дактилі; її улюбленцем є прекрасний юнак Аттіс. Через грецькі колонії з Малої Азії культ Кібели рано проник у Грецію, де богиня ототожнювалася з крітською матір'ю Зевса, Реєю, і зазвичай називалася «великою матір'ю богів».

Від служителів Кібели, вимагалося повне підпорядкування своєму божеству, доведення себе до екстатичного стану, аж до нанесення один одному кривавих ран і оскоплення в ім'я Кібели неофітів.

Головні атрибути Кібели — золота колісниця, запряжена левами, і корона у вигляді зубчастої вежі. Оточення її складали корибанти і курети, дикі пантери і леви. Кібела виступала як дарувальниця родючості, володарка гір, лісів та звірів.

В Афінах їй був присвячений храм, з її назвою, роботи Фідія або Агоракріта.

Введення культу Кібели в Римі (204 рік до н. е.) збіглося з кінцем Другої Пунічної війни, коли Рим активно просувався на схід. Згідно з «Сівілиними книгами», урочисто був перевезений особливим посольством стародавній символ культу богині, темний камінь (ймовірно, метеорит), з її храму в Пессінунті. У порту Остія, Богиню зустрічали всі жінки, і коли статуя Богині «зійшла» на берег, її повинні були нести діви до храму Вікторії на Палатині. День, коли це сталося — 12 квітня, дотримувався згодом, як фестиваль Мегалесія. Від цього часу культ богині під ім'ям Великої Матері (Mater magna) став державним; завідувала особлива колегія жерців. Самим римлянам спочатку заборонили брати участь в обрядах культу Кібели; розповсюджуватися між ними він почав лише за часів Імперії. Особливо багато народу залучали спокутні жертви Кібелі: тавроболії і кріоболії (посвячення в культ шляхом зрошення бичачою або баранячою кров'ю). Для цього періоду характерне злиття Кібели і Опс, римської богині посівів та жнив. Найбільшу пишність святам на честь богині набрали в епоху імперії. Саме тоді в епоху особливого розвитку релігійного синкретизму Кібела стає покровителькою добробуту міст і взагалі всієї держави.

• Кібела — Рея // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 639-640. — 1000 екз.

• 65 Кібела — астероїд, названий на честь божества.