Кільцевий вид

Кільцевий вид (від англ. Ring species) — термін, у біологічній систематиці означає випадок видоутворення, в результаті якого різні форми одного і того ж організма в одних випадках схрещуються між собою, тобто згідно з визначенням є одним і тим же видом, проте в інших немає, тобто позиціонують себе як окремі види.[1][2] Такі приклади, що демонструють проміжні характеристики між видом і нижчими таксономічними рангами, суперечать класичному уявленню про Дискретність видів .

Діаграма, що демонструє варіанти схрещування сусідніх популяцій одного виду. В третьому випадку поширення форм може утворити кільце, в результаті якого дві сусідні популяції мають спільне генетичне споріднення, проте один з одним не схрещуються, позиціонуючи себе як окремі види

Суть проблеми
Кільце, утворене мартинами Larus, що гніздяться в Арктиці (1 : L. argentatus argentatus, 2: L. fuscus, 3 : L. heuglini, 4 : L. vegae birulai, 5 : L. vegae, 6 : L. smithsonianus, 7 : L. argentatus argenteus)

Відповідно до визначення, даного одним з основоположників біологічної концепції виду американським біологом Ернстом Майром, біологічний вид являє собою «групу фактично або потенційно перехресних природних популяцій, яка фізіологічно ізольована від інших подібних груп».[3] У цілому дане визначення справедливе для переважної більшості організмів, однак у природі зустрічаються тварини, які в процесі розселення створювали все нові і нові форми (або підвиди), які в зонах інтеградації (місцях контакту) вільно схрещувалися між собою. Розселення відбувалося в різних напрямках, і врешті-решт різні підвиди знову зустрічалися між собою, проте зону інтеградації вже не утворювали, а поводилися як самостійні види. Нижче наведено приклади кільцевих видів.

Велика синиця
Велика синиця

Велика синиця (Parus major), зазвичай представляється як приклад кільцевого виду, розповсюджена на великій території Євразії від Атлантики до Тихого океану , і на всьому ареалі утворює чотири самостійні форми, які в зонах інтеградації вільно схрещуються між собою. Раніше, очевидно, птахи жили тільки в західній частині материка, і на схід розселялися по двох напрямах — північному через лісову зону помірного пояса, і південну, через тропіки Центральної Азії та Індокитай. Пустелі і гори Середньої Азії виявилися посередині зон розселення — туди птахи не проникали. Зрештою північний підвид синиці Parus major major зустрівся з південним Parus major minor в районі басейну Амура, і досить довго вважалося, що в зоні перекривання їхніх ареалів гібридизацію не виявлено, тобто вони поводяться як самостійні віди.

Але порівняно недавні дослідження показали, що між популяціями Parus major і Parus minor в Середньому Приамур'я існує необмежена гібридизація і обмін генами, з практично повним збереженням фенотипової стабільності вихідних популяцій (Федоров В. В., Формозов Н. А., Сурин В. Л., и др. Генетические последствия гибридизации большой (Parus major) и восточной (P. minor) синиц в Среднем Приамурье // Зоол. журнал. — 2006. — Т. 85, № 5. — С. 621–628.)[2]

Зелений вівчарик
Зелений вівчарик

Аналогічна ситуація у зеленого вівчарика (Phylloscopus trochiloides), який мешкає в лісах Східної Європи, Північної і Центральної Азії, однак не переносить клімату Тибета і пустель Гобі та Такла-Макан. Мабуть, птахи на початку мешкали в Гімалаях, але потім почали розселення на схід і захід. В результаті розселення було утворено від 9 до 11 підвидів вівчарика, більшість з яких вільно схрещуються між собою в зонах інтеградації. Підвиди Phylloscopus trochiloides viridianus і Phylloscopus trochiloides plumbeitarsus, яким притаманні різні морфологічні характеристики, зустрілися між собою в Саянах, де ведуть себе по відношенню один до одного як самостійні види.[1][4][5]

Безлегенева саламандра
Безлегенева саламандра

Саламандра Ешшольца (Ensatina eschscholtzii) живе на схилах гір поблизу тихоокеанського узбережжя Північної Америки. В залежності від району проживання навколо гір саламандри утворюють різні форми, поступово змінюють свої морфологічні та екологічні характеристики. Крайні форми Ensatina eschscholtzii eschscholtzii і Ensatina eschscholtzii klauberi, перша з яких має червонувате забарвлення, а друга — чорно-біле, симпатрично співіснують у вузькій зоні гір на півдні Каліфорнії, однак між собою не схрещуються.[1][6]

Інші приклади
Оленячий хом'ячок

Крім перерахованих вище прикладів, до кільцевих видів часто відносять сріблястого мартина (Larus argentatus), оленячого хом'ячка (Peromyscus maniculatus), наземного равлика Partula olympia і дрозофілу Drosophila paulistorum.

Див. також

Література
  1. Darren E. Irwin Ring Species: Unusual Demonstrations of Speciation Online Архівовано 28 липня 2012 у Wayback Machine.
  2. Йорданский Н. Н. Эволюция жизни. — М.: Академия, 2001. — 425 с. Online Архівовано 27 грудня 2007 у Wayback Machine.
  3. Ernst Mayr «Systematics and the Origin of Species» 1942
  4. Марков А. Зеленая пеночка — «несовершенный» кольцевой вид со сложной историей
  5. Miguel Alcaide, Elizabeth S. C. Scordato, Trevor D. Price & Darren E. Irwin. Genomic divergence in a ring species complex // Nature. — 2014. — V. 511. — P. 83-85
  6. Грант Верн. «Эволюция организмов» онлайн Архівовано 27 вересня 2009 у Wayback Machine.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.