Лаврентіївський літопис

Лавре́нтіївський літо́пис пергаментний рукопис, що містить копію літописного зведення 1305 року. Складений в 1377 року групою невідомих переписувачів під керівництвом ченця Нижньогородського Печерського монастиря Лаврентія за списком початку 14 століття. Вперше повністю опублікований 1846 року («Полное собрание русских летописей», том 1).

Лаврентіївський літопис
Мова давньоруська мова
Опубліковано 1377

 Цей твір у Вікісховищі

Літопис починається з другої (Сильвестрівської) редакції «Повісті временних літ» і доводиться до 1305 року. Також містить Суздальський літопис. В основі лежить великокнязівське володимирське зведення 1305 року. Існує декілька списків літопису: Радзивілівський, Московсько-Академічний, втрачений Троїцький (зберігся у виписках та коментарях).

У рукописі відсутні відомості за 898—922, 1263—1283, 1288—1294 роки. У складі літопису до нас дійшло «Повчання» Володимира Мономаха. «Поученьє» Володимира Мономаха у складі Лаврентіївського літопису є пам'яткою української мови[1].

До початку XVIII століття Лаврентіївський літопис зберігався в Рождественському монастирі міста Владимира, а у 1792 році він був куплений графом Мусіним-Пушкіним. Останній подарував її Олександру I. Імператор передав літопис в Публічну бібліотеку в Санкт-Петербурзі, де рукопис і знаходиться до цього дня.

Видання

Див. також

Примітки

Бібліографія

Довіднки

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лаврентіївський літопис

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.