Лада (міфологія)

Лада
	М. Пресняков (1998). Лада.
	Медіафайли у Вікісховищі

Ла́да — богиня кохання й шлюбу, богиня світової гармонії, покровителька пологів, жінок, дітей, шлюбу, любові, жіночих справ, врожаю, родючості.

Опис

В XVII столітті Інокентій Гізель в своєму «Синопсисі», доповненні до розповіді «По́вісті мину́лих літ» про ідолів князя Володимира писав:

...Четвёртый идол — Ладо. Сего имяху бога веселия и всякого благополучия. Жертвы ему приношаху готовящийся ко браку, помощию Лада мнящи себе добро веселие и любезно житие стяжати. Сия же прелесть от древнейших идолослужителей произыде, иже неких богов Леля и Полеля почитаху, их же богомерское имя и доныне по неким странам на сонмищах игралищных пением Лелюм-Полелем возглашают. Такожде и матерь лелеву и полелеву — Ладо, поюще: Ладо, Ладо! И того идола ветхую прелесть дияволю на брачных веселях, руками плещуще и о стол бьюще, воспевают.[1]

Тут Лада виступає в чоловічому роді, а потім як мати Лелі і Полеля.

Лада — богиня життя, весни, родючості, народження, жита-зерна, яка витворює і воскрешає відмерлу на зиму природу, робить землю плодючою. Лада символізує світову любов, що є основою життя на землі.

Мати Лада після смерті збирає душі праведників, які стали іскрами, і йде у людський світ, вкладаючи їх у лоно жінкам, які прагнуть дитини. Супутницями богині є почуття Чарівності і Любові. Прилітаючи у цей світ на чарівній колісниці, запряженій парою голубів і парою лебедів, вона розпалює вогонь небесних гроз, проганяє злі сили, виводить з-за холодних хмар світлосяйне сонце.

Повніше осмислити функцію Лади дозволяє порівняння із міфами, які збереглись в Елладі (характерно що сама назва країни також нагадує ім'я богині), про Леду і Зевса, та їх дітей Єлену і Полідевка. Серед ведичних богинь також відомі певні аналогії - Лакшмі і Лаліта.

Цікаві факти

Ім'ям богині названа одна з найбільших земель на Венері - Земля Лади.

Див. також

Джерела

Українська міфологія дохристиянського періоду
Войтович В. М. Українська міфологія.— К.: Либідь. 2002.— 664 с.
Вяч. Вс. Иванов, В. Н. Топоров.СЛАВЯНСКАЯ МИФОЛОГИЯ. Мифы народов мира: Энциклопедия. М., 1980. - Т. 2. - С.450-456
Іванов В'яч. Вс., Топоров В. Н. Дослідження в області слов'янських старожитностей (рос.)
Рибаков Б. А. Язичництво давніх слов'ян (рос.)
Рибаков Б. А. Язичництво древньої Русі (рос.)
Успенський Б. А. Філологічні розвідки в області слов'янських старожитностей (рос.)
Розвиток української духовності

Посилання

Лада // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
Лада, Ладо // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 806. — 1000 екз.

Гізель, Інокентій (1823). О ІДОЛЪХ [Про ідолів] (PDF). КIЕВСКIЙ СѴНОПСИСЪ или КРАТКОЕ СОБРАHIE ОТЪ РАЗЛИЧНЫХЪ лѣтописцовъ о началѣ Славенороссійскаго Народа и первоначальныхЪ КнязехЪ Богоспасаемаго ГРАДА КIЕВА [Київський синопсис чи коротке зібрання від різних літописців про початок славяноросійського народу і перших князів богоспасаємого града Києва] (російська дореформенна). Київ: Типографія Києво-Печерської Лаври. с. 33—34. Процитовано 27 квітня 2021.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Гізель, Інокентій (1823). О ІДОЛЪХ [Про ідолів] (PDF). КIЕВСКIЙ СѴНОПСИСЪ или КРАТКОЕ СОБРАHIE ОТЪ РАЗЛИЧНЫХЪ лѣтописцовъ о началѣ Славенороссійскаго Народа и первоначальныхЪ КнязехЪ Богоспасаемаго ГРАДА КIЕВА [Київський синопсис чи коротке зібрання від різних літописців про початок славяноросійського народу і перших князів богоспасаємого града Києва] (російська дореформенна). Київ: Типографія Києво-Печерської Лаври. с. 33—34. Процитовано 27 квітня 2021.