Інокентій Ґізель
Іноке́нтій Ґі́зель (нім. Innozenz Giesel, 1600 (?) — 18 (28) листопада 1683) — український православний діяч німецького походження. Родом з социніанської пруської сім'ї. Вчений-богослов, філософ, історик. Священнослужитель Київської митрополії, архімандрит Києво-Печерського монастиря (1656–1683). Ймовірний автор «Київського Синопсиса», першого підручника з історії України.
Інокентій Ґізель | |
---|---|
нім. Innozenz Giesel | |
| |
Основні відомості | |
Народження |
1600 Східна Пруссія |
Країна: |
Герцогство Пруссія Гетьманщина Московське царство |
Альма-матер: | Львівська єзуїтська колегія, Києво-Могилянська колегія |
Заклад: | Києво-Могилянська колегія |
Конфесія: | протестантизм, православ'я Київської митрополії Константинопольського Патріархату |
Смерть: | 18 (28) листопада 1683 |
Київ | |
Праці й досягнення | |
Рід діяльності: | історик, богослов, викладач університету, політик, клірик |
Основні інтереси: | теологія |
Звання: | професор |
Титул: | архімандрит |
Додаткова інформація: | архімандрит Києво-Печерського монастиря, ректор Києво-Могилянської колегії |
Інокентій Ґізель у Вікісховищі | |
Висловлюваня у Вікіцитатах |
Біографія
Походив зі Східної Пруссії. Прийняв постриг у чернецтво в м. Києві. Ймовірно, родич ректора Кисилинської академії, вченого-еллініста Євстафія Ґізеля[1].
Вивчав історію, богослов'я та юриспруденцію у Львівській єзуїтській колегії (за іншою версією — Замойській академії, Крулевецькій академії або Ростоцькому університеті)[2].
Був одним з перших ректорів школи при Гощанському монастирі у першій половині XVII ст.
У 1642 р. закінчив Києво-Могилянську Колегію, згодом деякий час навчався за кордоном (імовірно — в Англії).
За дорученням православного київського митрополита Петра Могили керував Печерською друкарнею.
1645–1650 — професор і ректор (з 1646 р.) Києво-Могилянської Колегії, де читав курси філософії, психології та ін.. Першим з відомих професорів Києво-Могилянської Колегії у лекціях висував тезу про незнищенність речовини, суттєво випередивши цим у нові часи Антуана Лавуазьє і Ломоносова.
З 1656 р. — після смерті Йосипа Тризни обирається архімандритом Києво-Печерської Лаври. Бувши архімандритом Києво-Печерської Лаври, боровся за незалежність Української православної церкви, яку активно поглинала Московська патріархія. Вважав підпорядкування Київської митрополії Московському патріархату неканонічним і гріховним діянням[3]. У 1667 р. він разом з іншим київським духівництвом на бенкеті відмовився підняти чарку за здоров'я київського воєводи П. Шереметьєва і ставленика Москви гетьмана І. Брюховецького, назвавши останнього лиходієм[4].
Помер 1683 року. Новим архимандритом став Варлаам (Ясинський).
Творчість
Ґізель був одним з найосвіченіших людей в Україні XVII століття. Вів публічні диспути з опонентами-католиками.
Брав активну участь у створенні «Києво-Печерського патерика» (1661) Ґізелю приписують авторство «Синопсиса» — першого нарису історії України. Автор полемічних творів, спрямованих проти унії та єзуїтів. У своїх розмірковуваннях Ґізель використовував філософську спадщину античності, патристики, схоластики, особливо другої; з новітніх вчених орієнтувався на ідеї Джироламо Кардано, Галілео Галілея, Миколая Коперника та ін.
Автор філософсько-богословських праць: «Твір про всю філософію» (1645–1647), «Мир з Богом людині» (1669) та полемічного трактату «Правдива віра» (1668).
У своїх творах Ґізель намагався, зокрема, визначити родовід слов'янських народів. Виданою його працею, яка може розглядатися як протосоціологічна є «Синопсис» (від грецького «огляд»), де він зокрема описував життя тогочасного суспільства. В іншій своїй праці «Про народ Роксоланський і його наріччя» цей філософ та історіограф характеризував українців як носіїв високої й оригінальної культури, які рано винайшли писемність і прийняли християнство.
Думки відомих діячів про Інокентія Гізеля
- Лазар Баранович називав Гізеля за його розум «українським Аристотелем»[5].
Примітки
- Мицик Ю., Хижняк З. Ґізель, чернече ім'я Інокентій… — С. 269.
- Корзо М. А. Иннокентий (Гизель). Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2009. — Т. XXII. — С. 744-749. — ISBN 978-5-89572-040-0.(рос.)
- Див. Київська митрополія Константинопольського Патріархату; Російська православна церква, розділ «Створення патріархату Московською церквою»; Київський Патріархат, розділ «Історія УПЦ-КП».
- Иннокентий Гизель (рос.)
- Иннокентий Гизель - Сто великих украинцев (рос.). www.history.vn.ua. Процитовано 25 квітня 2017.
Джерела
- Ґізель І. Вибрані твори / Пер. Симчич Микола, Кисельов Роман, Стратій Ярослава. — Львів : Свічадо, 2009. — 358 с.
- Гізель Інокентій // Українська педагогіка в персоналіях — ХІХ століття / За редакцією О. В. Сухомлинської. — К. : Либідь, 2005. — С. 125—131.
- Гізель, Інокентій // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Мицик Ю., Хижняк З. Ґізель, чернече ім'я Інокентій // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 269. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- Тофтул М. Г., Гізель Інокентій // Сучасний словник з етики. — Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416с. ISBN 978-966-485-156-2.
- Стратій Я. Проблеми натурфілософії у філософській думці України XVII ст.
- Корзо М. А. Иннокентий (Гизель). Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2009. — Т. XXII. — С. 744-749. — ISBN 978-5-89572-040-0.(рос.)
Посилання
- Гізель Інокентій // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- Київський синопсис (переклад редакції 1674 р.)
- ҐІЗЕЛЬ Інокентій
- Ґізель Інокентій // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 294. — 1000 екз.