Синопсис Київський
Сино́псис Ки́ївський (повна назва «ΣYΝΟΨΙΣЪ, или Краткоє собраніє ω(т) Различны(х) лѣтописце(в)…») — компілятивний огляд української і східноєвропейської історії. Його вважають першим коротким нарисом історії України.[1] Сам твір друкувався без зазначення автора.[2]
Короткий опис
Скомпонований у другій половині XVII століття «Синопсис» починається від давніх слов'ян і сягає другої половини XVII століття, приділяючи особливу увагу Київській Русі. У додатку до синопсису вміщено перелік (розпис) князів, гетьманів і митрополитів.
Автор «Синопсису» достеменно невідомий, хоча здебільшого приписують його архімандриту Інокентієві Ґізелю.[1] Його ймовірним автором є економ Києво-Печерської лаври Пантелеймон Кохановський, а видавцем — типограф Іван Армашенко за благословення архімандрита лаври Інокентія Ґізеля[3]. Надрукований вперше у 1674 році друкарнею Києво-Печерської лаври.[3][1] Наступні два видання (1678 і 1680) містили значні доповнення, особливо 3-тє.[3] З часом до середини 19-ого століття за 150 років «Синопсис» було перевидано близько 30-ти разів.[3]
«Синопсис» було уживано як підручник історії не тільки в Україні, Білорусі та Росії, але й Сербії, Молдові, Болгарії.[3]
Критична оцінка
Для історичної концепції автора «Синопсиса» характерним є монархізм, провіденціалізм, промосковські тенденції, причому останні визначалися тодішньою політичною кон'юнктурою[3].
З погляду сучасної історичної науки, «Синопсис» викладав невстановлені історичні факти, а компіляцію з уявлень та традиційних легенд, тому вважається джерелом не стільки з історії, скільки з історичної міфології[4].
Див. також
Примітки
- Волощенко О. І. Київський Синопсис // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
- Ірина Фаріон. «Синопсис» Інокентія Ґізеля як джерело мовної свідомості українців у другій половині ХVII століття. Центр ім. Д.Донцова. 26 Лип 2017
- Мицик Ю. А. Синопсис виданий у Києві (1674) // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 565.
- Півторак Григорій. Історична правда проти імперської облуди: Українці, білоруси, росіяни: три народи — три історії // День. № 184. — 9 жовтня, 2015 р.
Джерела та література
- Мицик Ю. А. Синопсис виданий у Києві (1674) // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 565. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Жиленко І. В. Синопсис Київський. Лаврський альманах. — К., 2002. — 194 с.
- Синопсис Київський
- Синопсис // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1976. — Т. Кн. 2, [т. 8] : Символізм — Технічні рослини. — С. 2817.
- «Синопсис» Інокентія Ґізеля як джерело мовної свідомості українців у другій половині ХVII століття
Посилання
- Синопсис // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Волощенко О. І. Київський Синопсис // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.