Лайош Кошут

Лáйош Кóшут (угор. Kossuth Lajos, словац. Ľudovít Košút) (19 вересня 1802(18020919), Монок, Боршод-Абауй-Земплен 20 березня 1894, Турин) — угорський державний діяч, революціонер, юрист, прем'єр-міністр і правитель-президент Угорщини в період Угорської революції 1848—1849, національний герой країни.

Лайош Кошут
угор. Kossuth Lajos
Народився 19 вересня 1802(1802-09-19)[1] або 27 квітня 1806(1806-04-27)[2]
Монок, Szerencs Districtd, Боршод-Абауй-Земплен, Угорщина
Помер 20 березня 1894(1894-03-20)[3][1][…]
Турин, Італія[4]
Поховання Керепеші і Kossuth-mauzoleumd
Країна  Угорщина
Діяльність економіст, журналіст, політик, адвокат
Alma mater Lutheran Colleged (1819) і Sárospatak Reformed Colleged (1820)
Знання мов угорська[1]
Посада член Національних зборів Угорщини, губернатор, Міністр національної економіки Угорщиниd і прем'єр-міністр Угорщини
Партія Opposition Partyd
Конфесія лютеранство
Брати, сестри Zsuzsanna Kossuthd
Діти Ференц Кошут
Автограф
Нагороди

Honorary citizen of Miskolcd (1886)

Біографія

Походження

Лайош Кошут народився в збіднілій земанській родині, в невеликому містечку Монок (комітату Земплін; нині — на території медьє Боршод-Абауй-Земплен) і був старшим з чотирьох дітей. Рід Кошутів відомий з XIII століття, коли його представники отримали маєтки в західній Словаччині. Один із маєтків Кошутів знаходився в селі Кошути — нині це частина міста Мартіна. Очевидно, весь рід Кошутів по батьківській лінії був слов'янського походження і належав до числа етнічних словаків. Навіть рідний дядько Лайоша Кошута — Юрай Кошут — був затятим словацьким націоналістом. Мати Кошута — Кароліна Вебер — походила з німецьких лютеран, тобто також не була мадьярка. Проте, сам Кошут був полум'яним патріотом Угорщини і фактично лівим шовіністом. Він навіть заперечував існування словацької нації.

Життя та діяльність

Здобув юридичну освіту, працював повіреним, помічником депутата національного парламенту в Братиславі. Редагував газету «Pesti Hirlop» (1841—1844). У 1847 заснував Опозиційну партію, від якої був обраний депутатом від комітату Пешт.

Під час революційних подій в Угорщині очолив у вересні 1848 Комітет захисту батьківщини, який у жовтні 1848 став фактично урядом. У травні — серпні 1849 — верховний правитель (диктатор) Угорщини. Ініціатор створення угорської національної армії (липень 1848), видання Декларації незалежності (квітень 1849), яка оголосила про позбавлення влади Габсбургів. Після придушення угорської революції військами Росії емігрував спочатку до Туреччини, а в 1851 — до Англії, згодом до США та Італії.

В еміграції займався публіцистикою, закликав до звільнення Угорщини від влади Австрії. Виступав за створення федерації у складі Угорщини, Сербії, Хорватії та Румунії. Для цього спілкувався з національними емігрантськими колами цих країн. Тісно контактував з італійським революціонером Дж. Мадзіні.

У 1859 році під час загострення відносин між Францією і Австрією, на пропозицію французького імператора Наполеона III почав готувати антиавстрійське повстання в Угорщині. Став одним із засновників Угорського національного управління (угорського уряду в екзилі). Але через підписання у липні 1859 підписання між Францією і Австрією перемир'я ці плани не були здійсненні.

Проживав в Італії. Засуджував угорських діячів, що підписали у 1867 році угоди про створення двоєдиної монархії Австро-Угорщини.

Останні роки життя важко хворів, жив у бідноті та самотності.

Вшанування пам'яті

У 1849 році на сучасній площі Ш. Петефі в Ужгороді (територія Угорщини на той час) був встановлено прижиттєвий пам'ятник.

В Угорщині були випущені монети у честь Кошута:

  • у 1947 — срібна монета у 5 форинтів[5]
  • у 2002 — до 200-річчя з дня народження монету у 100 форинтів[6]

Примітки

Джерела

  • Володимир Іванович Вернадський і Україна. Т. 1, кн. 2: Володимир Іванович Вернадський. Вибрані праці — K., 2011. — 584 с.
  • Гончар, Б. М. Всесвітня історія [Текст]: навчальний посібник / Б. М. Гончар, М. Ю. Козицький, В. М. та ін. Мордвінцев. — 2-е вид., випр. і доп. — Київ : Знання, 2002. — 565 с. — ISBN 966-620-124-0.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.