Лакайль 8760

Лакайль 8760 (AX Мікроскопа) — червона карликова зоря в сузір'ї Мікроскопа . Це одна з найближчих до Сонця зір на відстані приблизно 12,9 світлових років, і найяскравіший карлик спектрального класу М на нічному небі Землі, хоча вона занадто слабка, щоб її можна було побачити без телескопа . При видимій величині +6,7, її може бути видно неозброєним оком лише у надзвичайно хороших умовах огляду на темному небі.
Вперше зорю на південному небі спостерігав французький абат Нікола Луї де Лакайль, коли працював в обсерваторії на мисі Доброї Надії[10]. Він включив зорю до каталогу, який було видано 1763 року, після його смерті.

Lacaille 8760
Дані спостереження
Епоха J2000
Сузір’я Мікроскоп
Пряме піднесення 21г 17х 15.2697с[1]
Схилення -38° 52′ 02.502″[1]
Видима зоряна величина (V) 6.67[2]
Характеристики
Спектральний клас M0Ve[3][4]
Показник кольору (B−V) +1.395[3]
Показник кольору (U−B) +1.165[3]
Тип змінності спалахуюча зоря
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) +20.7[4] км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: -3258.79[1] мас/р
Схил.: -1146.51[1] мас/р
Паралакс (π) 253.41 ± 0.80 мас[5]
Відстань 12.87 ± 0.04 св. р.
(3.95 ± 0.01 пк)
Абсолютна зоряна
величина (MV)		 8.69[2]
Фізичні характеристики
Маса0.60[2] M☉
Радіус0.51[6] R☉
Ефективна температура3,800[7] K
Металічність−0,01±0.04[8]
Обертання40 ± 12 days[9]
Інші позначення
AX Microscopii, AX Mic, GJ 825, HD 202560, LHS 66, CD-39°14192, GCTP 5117, HIP 105090.[3]
Посилання
SIMBADдані для HIP+105090
ARICNSдані для 01734

Лакайль 8760 класифікували по різному — від спектрального класу K7 до M2. У 1979 році ірландський астроном Патрік Бірн виявив, що це спалахуюча зоря[11] і їй було надано позначення змінної — AX Мікроскопа. Як спалахуюча зоря вона відносно тиха, даючи спалахи в середньому менше одного разу на день.

Лакайль 8760 обертається в Галактиці з відносно великим ексцентриситетом орбіти — 0,23[12]. Близько 20 000 років тому зоря наближалася до Сонця на відстань 12 св. р. (3,7 пк)[13]. Через порівняно невелику масу (60 % M☉), очікувана тривалість її існування становить близько 75 мільярдів років (7,5×1010)[14], що всемеро перевищує тривалість існування Сонця.

Попри зусилля астрономів, станом на 2011 рік на орбіті навколо цієї зорі не було виявлено екзопланет[15].

Лакайль 8760 — один з найбільших і найяскравіших відомих червоних карликів, з масою близько 60 % маси Сонця і радіусом близько 51 % радіусу Сонця.

Примітки
  1. Perryman, M. A. C. та ін. (July 1997). The HIPPARCOS Catalogue. Astronomy and Astrophysics 323: L49–L52. Bibcode:1997A&A...323L..49P.
  2. The One Hundred Nearest Star Systems. RECONS (Georgia State University). Процитовано 25 червня 2015.
  3. V* AX Mic -- Flare Star. SIMBAD (Centre de Données astronomiques de Strasbourg). Процитовано 18 лютого 2011.
  4. Torres, C. A. O. та ін. (December 2006). Search for associations containing young stars (SACY). I. Sample and searching method. Astronomy and Astrophysics 460 (3): 695–708. Bibcode:2006A&A...460..695T. arXiv:astro-ph/0609258. doi:10.1051/0004-6361:20065602. Проігноровано невідомий параметр |s2cid= (довідка) See the online data.
  5. van Leeuwen, F. (2007). HIP 105090. Validation of the new Hipparcos reduction. Процитовано 12 червня 2017.
  6. Takeda, Genya та ін. (February 2007). Structure and Evolution of Nearby Stars with Planets. II. Physical Properties of ~1000 Cool Stars from the SPOCS Catalog. The Astrophysical Journal Supplement Series 168 (2): 297–318. Bibcode:2007ApJS..168..297T. arXiv:astro-ph/0607235. doi:10.1086/509763. Процитовано 26 серпня 2011. Проігноровано невідомий параметр |s2cid= (довідка)
  7. Gautier, Thomas N., III та ін. (September 2007). Far-Infrared Properties of M Dwarfs. The Astrophysical Journal 667 (1): 527–536. Bibcode:2007ApJ...667..527G. arXiv:0707.0464. doi:10.1086/520667. Проігноровано невідомий параметр |s2cid= (довідка)
  8. Lindgren, Sara; Heiter, Ulrike (2017). Metallicity determination of M dwarfs. Expanded parameter range in metallicity and effective temperature. Astronomy and Astrophysics 604: A97. Bibcode:2017A&A...604A..97L. arXiv:1705.08785. doi:10.1051/0004-6361/201730715. Проігноровано невідомий параметр |s2cid= (довідка)
  9. Byrne, P. B.; Doyle, J. G. (January 1989). Activity in late-type dwarfs. III - Chromospheric and transition region line fluxes for two dM stars. Astronomy and Astrophysics 208 (1–2): 159–165. Bibcode:1989A&A...208..159B.
  10. Croswell, Ken (July 2003). The Brightest Red Dwarf. Sky & Telescope: 32. Процитовано 18 лютого 2011.
  11. Byrne, P. B. (April 1981). Gliese 825 - A new flare star. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 195 (2): 143–147. Bibcode:1981MNRAS.195..143B. doi:10.1093/mnras/195.2.143.
  12. Allen, C.; Herrera, M. A. (April 1998). The Galactic Orbits of Nearby UV Ceti Stars. Revista Mexicana de Astronomía y Astrofísica 34: 37–46. Bibcode:1998RMxAA..34...37A.
  13. García-Sánchez, J. та ін. (2001). Stellar encounters with the solar system. Astronomy and Astrophysics 379 (2): 634–659. Bibcode:2001A&A...379..634G. doi:10.1051/0004-6361:20011330.
  14. Despain, K. H. (December 1981). Low-mass evolution - Zero-age main sequence to asymptotic giant branch. Astrophysical Journal, Part 1 251: 639–653. Bibcode:1981ApJ...251..639D. doi:10.1086/159510.
  15. Carson, J. C. та ін. (December 2011). Low-mass evolution - Zero-age main sequence to asymptotic giant branch. The Astrophysical Journal 743 (2): 141. Bibcode:2011ApJ...743..141C. arXiv:1110.2191. doi:10.1088/0004-637X/743/2/141. Проігноровано невідомий параметр |s2cid= (довідка)
  16. Moro-Martín, A. та ін. (March 2015). Does the Presence of Planets Affect the Frequency and Properties of Extrasolar Kuiper Belts? Results from the Herschel Debris and Dunes Surveys. The Astrophysical Journal 801 (2): 28. Bibcode:2015ApJ...801..143M. arXiv:1501.03813. doi:10.1088/0004-637X/801/2/143. Проігноровано невідомий параметр |s2cid= (довідка)Vizier catalog entry

Див. також

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.