Лансере Євген Євгенович

Євге́н Євге́нович Лансере́ (рос. Евгений Евгениевич Лансере; *23 серпня (4 вересня) 1875(18750904), Павловськ, нині Ленінградської області — †13 вересня 1946, Москва) — графік і живописець. Народний художник РСФСР (1945). Лауреат Сталінської премії другого ступеня (1943).

Лансере Євген Євгенович
Лансере Евгений Евгениевич
Худ. Сомов Костянтин Андрійович, портрет Євгена Лансере, 1907 рік
При народженні Лансере Евгений Евгениевич
Народження 4 вересня 1875(1875-09-04)[1] або 23 серпня 1875(1875-08-23)[2]
Павловськ, Царськосільский повітd, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія[3]
Смерть 13 вересня 1946(1946-09-13)[3][1] (71 рік) або 13 серпня 1946(1946-08-13)[2] (70 років)
  Москва, СРСР[3]
Поховання Новодівичий цвинтар
Національність росіянин
Країна Російська імперія, СРСР
Жанр монументальні твори, жанрові картини, світлини до книжок, театрально-декораційне мистецтво
Навчання малювальна школа в Петербурзі(1892), Академія Ф. Ккалароссі та Р. Жюльєна в Парижі (1895-98 рр.)
Діяльність художник, професор, сценограф, скульптор, ілюстратор, mosaicist, графік
Напрямок реалізм
Роки творчості 1898-1945
Відомі учні Кутателадзе Аполлон Караманович
Працівник Тбіліська академія мистецтв
Батько Лансере Євген Олександрович
Діти Лансере Микола Євгенович
Нагороди

Народний художник РРФСРd
 Лансере Євген Євгенович у Вікісховищі

Родина і навчання

Походить з відомої родини Бенуа-Лансере. Його дід — Микола Бенуа відомий художник, батько Є. О. Лансере — скульптор-анімаліст, мати (Катерина Миколаївна) довго займалася графікою. Брат Микола Лансере — архітектор, а молодша рідна сестра Зінаїда (Серебрякова по чоловіку) — відомий художник.

Перші художні навички отримав в родині. З 1892 по 1895 рр. навчався в Малювальній школі Спілки заохочення художників в Петербурзі. Серед його викладачів був М. С. Самокиш.

У 1895—1899 рр. переїхав до Парижа, де навчався в Академіях Колароссі та Жуліана.

1899 — 1917
  • 1899 — повернення в Петербург, прийнятий до спілки «Світ мистецтва» (рос. «Мир искуства»)
  • 1905 р. — перебування на Далекому Сході.
  • 1906 р. — головний художник шотижневого сатиричного журналу «Пекельна пошта».
  • один з засновників і працівників так званого «Стародавнього театру», що припинив свою діяльність через початок 1-ї світової війни.
  • 1912—1915 рр. — художній керівник мануфактури порцеляни і майстерень гравіювання скла в Петербурзі.

В період до перевороту більшовиків у 1917 р. пройшов перший і досить плідний період творчості майстра. Євген Лансере не виробив надзвичайно яскравої індивідуальної манери на кшталт Врубеля чи Борисова-Мусатова. Але його твори відрізнялись величезною внутрішньою культурою, що увібрала в себе всі скарби культур Франції і Росії доби класицизму, ампіру, стилей 16-17 століть. Присмак ретроспективізму мали всі твори митців спілки «Світу мистецтва», були притаманні вони і творам Є. Лансере.

У 1912 р. Евген отримав замову на створення плафону для особняка багатія-промисловця Г. Тарасова в Москві. Вибудований як копія ранішнього палацу Тьєне 16 століття в місті Віченца (архітектор Палладіо), палац мав і ретроспективні оздоби. Лансере створив плафон (з зображенням визволення Андромеди від лихого дракона), що нагадував твір Рубенса чи Джуліо Романо. Величні фігури, цікава композиція, надзвичайно сміливі ракурси — усе демонструвало появу в мистецтві талановитого митця. По завершенні плафону Евген Лансере отримав звання академіка живопису (йому було 37 років).

У 1915 р. передчасно помер барон М. М. Врангель, молодий мистецтвознавець, що працював в Ермітажі. З початком 1-ї світової війни денді і жартівник Микола Врангель пішов на фронт керівником санітарного потяга. Друзі і знайомі барона у 1916 році вшанували його пам'ять створенням книги «Вінок Врангелю». Здається, усю скорботу по померлому втілив Євген Лансере в шмуцтитулі книги, де подав могутню і трагічну фігуру богині долі Парки, що розтягла нитку життя Миколи Врангеля і швидко обрізала її. Ще більшим натяком на смерть і ретроспективізм майстра була фігурка путті біля ніг Парки. Хлопчик-янгол загасив смолоскип, відому деталь багатьох надгробків доби класицизму. Лансере міг навіть один аркуш книги зробити яскравим явищем в мистецтві.

1917—1946 рр

Сувора і безжальна до людей радянська дійсність не давала багатьох привідів для натхнення художника, що склався як особистість в роки царату. Тому він зосередився на праці книжкового художника і художника театру. Був і викладачем.

  • 1920 р. — викладач в Тбіліській академії мистецтв, пініше в Московському архітектурному інституті.
  • 1927—1931 рр. — перебування в Парижі.
  • 1934—1938 рр. викладач у Всеросійськй академії мистецтв в місті Ленінград. Серед монументальних творів цього періоду — стінописи в Казанському вокзалі і готелі «Москва».

Як театральний художник працював в театрах Одеси, Ленінграда, Кутаїсі, Москви. Помер в Москві, був похований на Новодівочому цвинтарі в Москві.

Твори
  • «Флот доби Петра І» (1909).
  • «Імератриця Єлизавета Петрівна в Царському Селі» (1905).

Див. також

Примітки
  1. Енциклопедія Брокгауз
  2. The Fine Art Archive — 2003.
  3. Лансере Евгений Евгеньевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Література
  • Український Радянський Енциклопедичний Словник. — Т. 2. — К., 1967. — С. 294.
  • Большая Советская Энциклопедия. — 3-е издание.
  • Лансере Е.Е, Каталог выставки, М, 1961 (рос)
  • Подобедова О. И. «Е. Е. Лансере» 1875—1946, М, 1961 (рос.)
  • Исаев В. Ю. «Сокровища дома Волошина», альбом, Симферополь, СОНАТ, 2004 (рос.)
  • Л. Игнатьева, статья «Мастерство интерпретации пространства» // журнал «Искусство», № 4, 1990 (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.