Лариса (герб)
Лариса (пол. Larysza, Larysa, Laryssa, Larissa, Larysz, Boryszow, Gleszyn, Gleszyna, нім. Larisch) - шляхетський герб польського чи італійського походження, один із найдавніших відомих польських знатних гербів за Длугошем.
Лариса | |
---|---|
Деталі | |
Ранні версії | 1264 |
Опис герба
Опис герба за класичними правилами блазонування:
У червоному полі два срібні лемеші.
Клейнод: три страусині пір'іни.
Намет червоний підбитий сріблом[1].
Бартош Папроцький описав герб так:
mają być dwa lemiesza w polu białem[2]
Опис герба за Каспером Несецьким:
Powinny być dwa lemięsze, końcami do góry, i ostrzem na bok obrócone, w czerwonym polu, na hełmie trzy pióra strusie[3].
Юліуш Островський дає цілих десять версій герба [4]:
- I: У червоному полі два срібні лемеші, або порізи, або ножі лезом один до одного. Над шоломом в короні три страусині пір'їни. Червоний намет підбитий сріблом.
- II: У червоному полі порізи або лемеші один від одного.
- III: Відміна попереднього не сильно відрізнялася від опису Яна Кароля Дачновського.
- IV: У червоному полі дві зламані ножі один до одного. Опис зроблено за гербом з каплиці абатства Ледського.
- V: У щиті між ножами колода.
- VI: У червоному полі між серпами скіпетр. (за Бартошем Папроцьким)
- VII: Скіпетр між серпами (за Сєбмахером)
- VIII і IX: Між серпами через корону проходить скіпетр (герб баронів Ларишув з Сілезії).
- X: На щиті виноградне гроно. Над шоломом у кроні три серпи.
Лариса ІІ Лариса ІІІ Лариса IV Лариса V Лариса VІ Лариса VІІ Лариса VІІІ Лариса ІХ Лариса Х
Геральдичні згадки
Це один з найдавніших польських шляхетських гербів, відомий від середньовіччя і згаданий Длугошем. Походження герба не відоме, Несецький дає кілька варіантів походження герба, посилаючись на інший герб і хроніку. Перший, згідно Парісійя, повідомляє, що герб похордить від давніх сарматів, які взяли назву герба з міста Ларисса в Фессалії[5].
За словами Папроцького, Пяст, будучи князем полянів, дав цей герб сім'ї своєї матері. В іншій легенді він описує, що його передали кметеві на ім'я Лариса за Болеслава ІІ Сміливого за заслуги у боротьбі з чехами. Збігнєв Лещич повторює це в Herbach szlachty polskiej :
(...)wkroczył Wratysław w 1062 r. na czele wojska do Polski. Bolesław Śmiały wyruszył mu na przeciw i spotkał kmiotka, który dwa lemiesze niósł do kowala. Zapytany o drogę, ofiarował się wojsko królewskie przez bór przeprowadzić. Po drugiej stronie lasu obozowali Czesi. Wieśniak ów, który nazywał się Larysz, przededniem zakradł się do obozu nieprzyjaciół i uprowadził konie przedniej straży, poczem Bolesław uderzył na Czechów i pobił ich na głowę. W nagrodę za usługi Polsce w tej bitwie oddane, dostał Larysz herb Larysza z rozległą posiadłością na Śląsku[6].
Папроцький стверджує, що герб Лариса згадувався в давніх документах і привілеях, він згадує про надання графа в 1264 році Янкале Лариші, посилаючись на запис у статуті Пшилуського[7]. За словами Пекосінського, герб має іноземне походження, ймовірно, італійське. Цей герб повинен був принести до Польщі королівський скарбник на прізвиська Медалінський, родоначальник Мадалінських[8]. Адам Бонецькийвиводить рід Медалінських герба Лариса з Сілезії, місто Глезині під Глогувом[9], що підтверджує походження польського герба. Ларисовці в кінці тринадцятого століття оселилися в Хехлo в Краківському воєводстві.
Відомі гербоносці
- Антоні Юзеф Мадалінський (1739-1804) - польський генерал.
- Пьотр Мілана - короний підскарбій, лицар короля Владислава Ягайла.
Джерела
- Kasper Niesiecki: Herbarz Polski (Polish Armorial), Lwów, 1738
- Tadeusz Gajl: Herbarz polski od średniowiecza do XX wieku : ponad 4500 herbów szlacheckich 37 tysięcy nazwisk 55 tysięcy rodów. L&L, 2007. ISBN 978-83-60597-10-1.
- Кривошея В. В., Кривошея І.І., Кривошея О.В. Неурядова старшина Гетьманщини, Київ, «Стилос», 2009
Примітки
- http://www.genealogia.okiem.pl/glossary/glossary.php?word=larysza, Leksykon genealogiczny
- Bartosz Paprocki: Herby rycerstwa polskiego. T. 2. Kraków: Wydawnictwo Biblioteki Polskiej, 1858, s. 338.
- Kasper Niesiecki: Herbarz polski. T. 6. Lipsk: 1841, s. 14.
- Księga herbowa rodów polskich 2. Warszawa: Główny skład księgarnia antykwarska B. Bolcewicza. с. 174.
- Лакиер А.Б. § 91, № 137 // Русская геральдика. — 1855.
- Zbigniew Leszczyc, Herby szlachty polskiej, tom I, Poznań 1908, str. 201
- Bartosz Paprocki: Herby rycerstwa polskiego. T. II, Kraków: Wydawnictwo Biblioteki Polskiej, 1858, s. 338
- Franciszek Piekosiński, Rycerstwo polskie wieków średnich, Kraków Nakładem Akademii Umiejętności 1896, tom II, str.80
- Adam Boniecki, Artur Reiski, Herbarz polski, tom XVI, Warszawa 1913, str. 235