Леміш (сільське господарство)

Лем́іш (від прасл. *lemešь/*lemežь, пов'язаного з *lomiti), рідше сошни́к (від «соха») — частина плуга, сохи або іншого землерийного знаряддя, що, у процесі орання землі, підрізує шар ґрунту знизу[1][2][3]. Лемеші українського рала (знаряддя для розбиття грудок зораної землі) називалися нарольниками[4].

Леміш (справа унизу), з'єднаний з відвалом
Рисунок лемеша
Лемеші в крамниці
Конструкція сучасного плуга: 1 — гряділь;, 2 — триточкове навішування; 3 — регулятор глибини; 4 — чересло; 5 — долото; 6 — леміш; 7 — полиця
Лемеші сохи
Істик. Розенауерів млин у громаді Вельке Гідчице, Чехія

Історія

Кам'яні лемеші трикутної форми знайдені в місцях поширення Мацзябанської культури в Китаї навколо озера Тайху, а датуються вони бл. 3500 р. до н. е. Також лемеші засвідчені при розкопках поселень культур Лянчжу і Мацяо, датованих приблизно тим самим періодом. За словами британського археолога Дейвіда Герріса, це вказує на розвиток інтенсивнішого рільництва на облаштованих, можливо захищених насипами полях, що стався на той час. Згідно з класифікацією Му Юнкана і Суна Чжаоліня, трикутний леміш міг існувати в багатьох варіантах і походити від лопат культур Хемуду і Лоцзяцзяо, а проміжним етапом був маленький плуг культури Сунцзе. У культурах, що слідували за культурою Лянчжу, вже застосовувалися плуги на тваринній тязі[5][6].

Будова

Леміш плуга має вигляд трапецієподібної чи дзьобоподібної пластини. У ньому виділяють такі елементи: дзьоб (носок), лезо і спинку. У розбірних лемешах дзьоб може бути відділюваним елементом. Для зміцнення дзьоба до нього можуть кріпитися польова щока чи долото[7].

Виробляється куваним чи литим із стійкої до стирання сталі. Зазвичай для нього використовують вуглецево-марганцеву сталь або т. зв. броньову сталь, що складається з трьох шарів — зовнішніх загартованих і середнього м'якого, завдяки чому сталь однаково опирається стиранню й деформації. З метою зменшення зношення лезо лемеша гартується на 3-4 см у ширину й принаймні 3 мм у глибину або покривається твердим металом (наприклад, хромом)[7].

Леміш є складовою корпусу плуга, у конструкцію якого також входять відвал (полиця), польова дошка (полоз) і стійка. З відвалом він з'єднується болтами, разом з ним утворюючи робочу (лемішно-відвальну) поверхню плуга.

Розрізняють кілька типів лемешів:

  • трапецієподібний (європейський)
  • дзьобоподібний (американський)
  • з польовою щокою
  • з долотом[7]

Будова нарольника

Леміш рала чи сохи («нарольник», «наральник») має форму трикутника чи вузької трапеції із загнутими краями в нижній частині. Утворена втулка слугувала для насадження нарольників на розсоху сохи чи кописть рала.

Інше
  • Для очищання лемеша і чересла від прилиплої землі використовують і́стик — інструмент, що складається з держака (істичи́льна) із залізним наконечником[8][9].
  • Лемешем називається одна з кісток лицевої частини черепа, що отримала назву за схожість з елементом плуга.
  • У північних районах Росії в традиційній архітектурі вживався різновид ґонту під назвою леміш, чиї пластинки теж нагадують формою леміш плуга[10][11].

У культурі
  • Відома приказка «Зробити з лемеша швайку» (або «звести з лемеша на швайку») — «досягти мізерних результатів»[1]. Вона відсилає до української казки «Коваль», де невмілий ремісник марно перевів пуд заліза[12].

Див. також

Примітки
  1. Леміш // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Сошник // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
  4. Рало // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  5. Harris (1996), 427—428.
  6. You Архівовано 2011-07-06 у Wayback Machine. (1999), 1–8.
  7. Norbert Marks. Maszyny rolnicze. Cz. 1, Maszyny do uprawy, pielęgnacji, nawożenia, siewu, sadzenia i ochrony roślin. — Kraków : Wydawnictwo Akademii Rolniczej w Krakowie, 1997. — ISBN 8386524189. (пол.)
  8. Істик // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  9. Істичильно // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  10. Б. Б. Вагнер. Карта рассказывает: Природа и история, имена и судьбы в географических названиях Подмосковья. — 2015. — С. 322. — ISBN 9785519026338.
  11. Э. С. Юсупов. Словарь терминов архитектуры. — Фонд "Ленинградская Галерея", 1994. — С. 205.
  12. «Коваль» // «Казкар»

Література
  • Сельскохозяйственная техника. Каталог. — 3 изд. — М., 1967.
  • Карпенко Н. А., Зеленев А. А. Сельскохозяйственные машины. — М., 1968.
  • Каталог тракторов, сельскохозяйственных, землеройных и мелиоративных машин, транспортных средств, машин и оборудования для механизации животноводческих ферм. — М., 1972.
  • Harris, David (September 1997). First farmers 'were colonists after all': Colonisation, more than exchange of ideas, took farming across Eurasia (reproduced online). British Archaeology (York, UK: Council for British Archaeology) 27: 8–9. ISSN 1357-4442. OCLC 198963457. (англ.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.