Левоньки
Левоньки́ — село в Україні, у Чернігівському районі Чернігівської області. Орган місцевого самоврядування — Жукотківська сільська рада.
| село Левоньки | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Чернігівська область |
| Район/міськрада | Чернігівський |
| Рада | Жукотківська сільська рада |
| Облікова картка | Левоньки |
| Основні дані | |
| Засноване | 1671 |
| Населення | 109 (2017) |
| Площа | 1,2 км² |
| Густота населення | 225,83 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 15517 |
| Телефонний код | +380 462 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°33′45″ пн. ш. 31°01′39″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
145 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 15517, с. Жукотки, вул. Незалежності, 24 |
| Карта | |
  Левоньки | |
 Левоньки | |
| Мапа | |
| |
Розташування
Левоньки знаходиться у 22 км від Чернігова та у 7 км від однойменної залізничної станції Жукотки.
Сусідні населені пункти:
Клімат
Клімат у Левоньках помірно континентальний. Середньорічна температура повітря становить 6,7 °C, найнижча вона у січні (мінус 7,1 °C), найвища — в липні (18,7 °C).
У середньому за рік у Левоньках випадає 599 мм атмосферних опадів, найменше — у березні та жовтні, найбільше — у червні та липні.
Відносна вологість повітря в середньому за рік становить 79 %, найменша вона у травні (69 %), найбільша — у грудні (89 %).
Найменша хмарність спостерігається в серпні, найбільша — у грудні.
Найбільша швидкість вітру — взимку, найменша — влітку. У січні вона в середньому становить 4,3 м/с, у липні — 3,2 м/с.
Історія
Виникли Левоньки як хутір у кінці ХYII століття. Назва села походить від любецьких міщан Левоновичів, котрі 8 червня 1638 року отримали привілей на дану маєтність від польського короля Владислава IV. В привілеї згадані любецькі міщани і бояри Яско, Кирило, Тимох, Іван та Олекса Левоновичі. У 1624 році Чернігівському магістрату була пожалувана слобода Чернецька на Левоновщині (с. Левоньки). У середині XVI I століття бояри Левоновичі покозачилися[2].
Частину своєї землі Левоновичі продали у 1670 році Олександру Яхимовичу. Право власності козаків Левоновичів на Левоньковський ґрунт (с. Левоньки) затвердив чернігівський полковник Яків Лизогуб у 1693, у 1699 році — Юхим Лизогуб[2].
Військовий товариш Іван Молявко придбав частину маєтностей у Левоновичів 1680 року. Чернігівський полковник Яків Лизогуб купив частину Левоньківського ґрунту в 1693 році. Івану Харитоновичу Молявко за універсалом чернігівських полковника Юхима Лизогуба (1699 рік) були підтверджені в спадкове володіння придбані ним маєтки в селах Левоньки та Антоновичі Чернігівського полку[2].
Значковий товариш Олександр Молявко отримав частину села, яке входило до складу Любецької сотні Чернігівського полку, у 1702 році, за універсалом гетьмана Івана Мазепи.
У XVIII столітті земельні володіння у селі були придбані Чернігівською єпископською кафедрою[2].
У ХIХ столітті власниками Левоньків були Олександр та Григорій Молявко. У другій половині ХIХ століття Левоньки належали Олександру Григоровичу Молявко (1824—1901) — колезькому раднику, дільничного мирового судді Чернігівського повіту і його дружині — Катерині Михайлівні Комаровській, а також брату Олександра — Георгію (нар.1816).
Родовий маєток Молявок зберігся до тепер. На території головної садиби розташувалася психоневрологічна лікарня.
До революції в Левоньках вирощували зернові культури і овочі. Працювали 2 вітряні млини.
У 1913 році в селі була відкрита земська школа. 1920 року її відвідували 42 учні та працювали 2 вчителя.
У 1929 році в Левоньках було організовано машинно-тракторне товариство «Маяк Леніна», а після завершення колективізації було створено колгосп імені М. Щорса. 1951 році відбулося об'єднання трьох колгоспів з центром у Жукотки. Об'єднане господарство носило ім'я Ворошилова, потім — колгосп «Україна», з 1966 року — імені М. Щорса.
У 2015 році було відремонтовано дорогу місцевого значення «С252123» Левоньки-Жукотки-Гірманка[3].
Лікарня
У селі знаходиться комунальний заклад «Левоньківська психіатрична лікарня» Чернігівської обласної ради, який розмістився на території садиби, котра раніше належала поміщикам Молявко[4] Частина мешканців села працює в психоневрологічному диспансері.
Населення
На початку ХYIII століття в Левоньки налічувалося 17 дворів, а до кінця того ж століття їх залишилося лише 9. Число дворів стало збільшуватися з другої половини ХIХ століття, їх стало 30.
За даними на 1859 рік у козацькому, казенному й власницькому селі Чернігівського повіту Чернігівської губернії мешкало 217 осіб (119 чоловічої статі та 83 — жіночої), налічувалось 30 дворових господарств[5].
За переписом 1897 року кількість дворів — 55, а проживало в селі 398 мешканців.
Станом на 2001 рік, населення села налічувало 271 особи.
На 1 січня 2002 року в Левоньках налічувалося 77 дворів та проживало 258 осіб.
| 1859 | 1897 | 2001 | 2002 |
|---|---|---|---|
| → 217 | ↗ 398 | ↘ 271 | ↘ 258 |
- Розподіл населення за рідною мовою (2001)[6].
| українська | російська |
|---|---|
| 98.15 % | 1.85 % |
Див. також
Примітки
- Населені пункти у підпорядкуванні ОТГ: Михайло-Коцюбинська об'єднана територіальна громада
- Кондратьев Ігор Вікторович. Під Литвою, Москвою та Польщею
- Покращення проїзду автомобільної дороги С252123 Левоньки-Жукотки-Гірманка було «завданням номер один»
- Медичні установи Чернігівської області Архівовано 22 лютого 2016 у Wayback Machine., Чорнобильський фонд здоров'я
- рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 217)
- Результати перепису 2001 року із лінгвістичної структурою Чернігівської області в відношенні поселень. Національний інститут статистики України. Процитовано 25 серпня 2014.