Легойда Володимир Романович

Народився 8 серпня 1973 року в місті Кустанай (Казахстан). Батько — Легойда Роман Тимофійович, співробітник органів МВС, мати — Легойда Галина Максимівна — вчителька[2].

У 1990 році закінчив Кустанайську середню школу № 10 з золотою медаллю. У 1996 році з відзнакою закінчив факультет міжнародної інформації Московського державного інституту міжнародних відносин МЗС Росії.

У 2000 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук на тему «Символи і ритуали в політичних процесах в США: традиції і сучасність (феномен „громадянської релігії“)». У 2005 році присвоєно вчене звання доцента.

З 1996 по 2007 рік — викладач, старший викладач і доцент кафедри світової літератури та культури МДІМВ МЗС Росії. З 2013 року — професор тієї ж кафедри. З 2007 по 2009 рік — завідувач кафедри міжнародної журналістики МДІМВ МЗС Росії. Пішов у відставку за власним бажанням у зв'язку з призначенням на посаду Голови Синодального інформаційного відділу Московського Патріархату. З 2009 року — професор тієї ж кафедри. З 2011 року — член Вченої ради гімназії Святителя Василя Великого.

З 2006 по 2008 рік — член робочої групи з розробки програмного документа Російської Православної Церкви «Основи вчення Російської Православної Церкви про гідність, свободу і права людини».

31 березня 2009 року Священним Синодом призначений на посаду голови Синодального інформаційного відділу Московського Патріархату[3] Перший в історії РПЦ випадок призначення мирянина на пост глави Синодального відділу[4].

З 2008 по 2013 роки — член Комісії з міжнародних відносин Всесвітньої Ради Церков (від Російської Православної Церкви). З 2009 року — член Синодальної біблійно-богословської комісії Російської Православної Церкви. З 2010 року — голова комісії Міжсоборної присутності Російської Православної Церкви з питань інформаційної діяльності церкви і відносин зі ЗМІ. З 26 липня 2010 року — член Патріаршої ради з культури[5].

З 2011 року — секретар Вищої Церковної Ради Російської Православної Церкви, член Патріаршої комісії з питань сім'ї, захисту материнства і дитинства. У 2012 році постановою Священного Синоду включений до складу новоутвореного Церковно-громадської ради з увічнення пам'яті новомучеників і сповідників Російських під головуванням Патріарха Московського і всієї Русі[6].

У 2015 році рішенням Священного Синоду призначений на посаду голови Синодального відділу із взаємин церкви з суспільством та ЗМІ[7].

З 1996 року — один із засновників і головний редактор журналу «Фома».

З 1998 року — член суддівської колегії Всеросійської гуманітарної телевізійної Олімпіади «Умники и умницы». З 2004 року — голова правління Фонду сприяння розвитку культурно-просвітницької діяльності «Фома Центр». Член редакційної ради журналу «Альфа і Омега» (2006-2015).

• З 2005 року — член Опікунської ради Благодійного фонду преподобного Серафима Саровського.
• З 2006 по 2008 рік — член Громадської експертної ради при комісії Московської Міської Думи з питань міжнаціональних та міжконфесійних відносин.
• З 2007 по 2009 рік — голова комісії з питань освіти Громадської Ради Центрального федерального округу.
• З 2009 по 2015 рік — член Ради при Президенті Російської Федерації зі сприяння розвитку інститутів громадянського суспільства і прав людини.
• З 2009 року — член Громадської Ради при Міністерстві юстиції Російської Федерації.
• З 2009 по 2012 рік — член Громадської палати Російської Федерації (Комісія з комунікацій, інформаційної політики та свободи слова в засобах масової інформації).
• З 2010 по 2012 рік — член Громадської Ради при Міністерстві оборони Російської Федерації.
• З 2011 року — член Опікунської Ради Ліги безпечного інтернету.
• З 2012 року — член Громадської Ради при Уповноваженому при Президентові Російської Федерації з прав дитини.
• З 2012 року — член Ради по громадському телебаченню[8].
• З 2013 по 2016 рік — член Опікунської Ради «радіо Спорт».
• З 2016 року — член Ради із взаємодії з релігійними об'єднаннями при Президенті РФ.
• З 2016 року — член Громадської Палати РФ (указ Президента РФ від 17 жовтня ц. р. № 548)/Комісія з гармонізації міжнаціональних і міжрелігійних відносин/Комісія у справах молоді, розвитку добровольчества та патріотичного виховання/Комісія з розвитку інформаційного співтовариства, ЗМІ та масових комунікацій/Комісія з розвитку освіти і науки
• З 2017 року — член Координаційного комітету з проведення конкурсів на надання грантів Президента Російської Федерації на розвиток громадянського суспільства (Указ Президента Російської Федерації від 3 квітня 2017 р. N 137 «Про Координаційний комітет з проведення конкурсів на надання грантів Президента Російської Федерації на розвиток громадянського суспільства»).

Культурологія (філософія культури), релігієзнавство (філософія та соціологія релігії, християнське місіонерство), політологія (релігія і політика) та ін.

• Орден святого преподобного Серафима Саровського III ступеня (Російська Православна Церква, 2006 рік)[9].
• Орден преподобного Сергія Радонезького III ступеня (Російська Православна Церква, 2008 рік)[10]
• Знак «Пастир добрий» (Синодальний відділ у справах молоді Руської Православної Церкви).
• Золотий хрест апостола Павла III ступеня (Елладська Православна Церква, 2013 рік)[11].
• Почесний знак пам'яті Олексія Опанасовича Дмитрівського (Імператорське Православне Палестинське Товариство).
• Орден Святого Сави III ступеня (2014 рік, Сербська православна церква)[12].

Одружений, виховує двох доньок і сина.

• Декларация зависимости. — М.: «Никея», 2011. — 192 с.
• Мешают ли джинсы спасению. Опыт современной апологетики. — 3-е изд., испр. и доп. — М.: Фома-Центр, «Дар», 2007. — 384 с. (1-е изд. — М.: Фома-Центр, 2005; 2-е изд. — М.: Фома-Центр, 2006).
• Человек в шкуре дракона — М.: «Никея», 2015. — 208 с.
• Несколько слов к Рождеству Христову- М.: «Никея», 2016. — 48 с.
• Сирийский рубеж — М.: Центр анализа стратегий и технологий, 2016. — 153 c.
• Быть отцом! — М.: «Никея», 2017. — 35—57 с.
• Церковь, возвышающая голос.- М.: "Эксмо", 2018, 192 стр.

Автор численних наукових і науково-популярних статей на загальнокультурні і релігійно-філософські теми. Деякі з них:

• О гражданстве земном и небесном. // Церковь и общество. 1998 г., № 3
• Главная опасность нашего времени. // Pro et contra. 1998 г
• «Гражданская религия в США»: генезис и основные характеристики //Государство, религия, церковь в России и за рубежом. Информационно-аналитический бюллетень РАГС. 1999 г., № 4
• «Американская мечта» и внешняя политика США. // Экспорт вооружений. 1999 г., № 6
• Религиозность в безрелигиозном обществе. Статья 1-3. // Альфа и Омега, 2000 г., № 1, 2, 4
• Образ президента в американской политической культуре. // Массовые коммуникации и массовое сознание. Сборник статей. М.: МГИМО, 2001 г.
• Религиозный дискурс в современных СМИ: можно ли говорить о христианстве в эпоху секуляризма. // Церковь и время, 2006 г., № 35
• Церковь и культура: традиция и консерватизм. // Альфа и Омега, 2009, № 54 (1)
• Новое о правах человека. // Альфа и Омега, 2009 г., № 55 (2)
• Вера как культурная идентичность и вера как жизнь. // Фома, июнь 2008 г.
• Что было, что есть. //Альфа и Омега, 2010 г., № 1 (57)