Ленінградська (станиця)

Ленінградська (до 1934 року — Уманська) — станиця на півночі Краснодарського краю. Адміністративний центр Ленінградського району, найбільший його населений пункт. Центр Ленінградського сільського округу. Населення — 38,2 тис. осіб (2002).

станиця Ленінградська
рос. Ленинградская
Країна Росія
Суб'єкт Російської Федерації Краснодарський край
Муніципальний район Ленінградський район
Поселення Ленінградська сільська рада
Код ЗКАТУ: 03 420 802 001
Код ЗКТМО: 03632410101
Основні дані
Час заснування 1794
Населення 38 218 (2002)
Поштовий індекс 353740–353745
Телефонний код +7 86145
Географічні координати: 46°19′16″ пн. ш. 39°23′52″ сх. д.
Мапа

Ленінградська

 Ленінградська у Вікісховищі

Лежить на річці Сосика (притока Єї). Станція Уманська на залізниці Старомінська — Сосика-Ростовська. (З 1998 залізниця розібрана).

Історія

Курінне селище Уманське, отримало свою назву за однойменним куренем Січі, у якому жили вихідці з околиць Умані. Засноване в 1794 — це одне з перших 40 поселень чорноморських козаків, переселених на Кубань (див. кубанські козаки).

З 1842 року — станиця Уманська.

З липня 1842 до 1869 року Уманська була адміністративним центром Єйського округу.

У 1906 році у станиці Уманській відкритий осередок українського товариства «Просвіта».

У 1913 в станиці мешкало 23 800 мешканців (13 751 козаків, 10 049 іногородніх). З козацького населення станиці Уманської й інших станиць полкового округу формувалися 1, 2 і 3 Уманський кінні полки, 17 Кубанський пластунський батальйон.

Пізньої осені 1932 станиця Уманська була занесена в «Чорні дошки ганьби», 26 листопада 1932 року постановою Крайкому ВКП(б) обсяг вивозу зерна зі станиці Уманської був збільшений до 200 тон за добу[1], від голоду померли сотні мешканців.

12 січня 1933 року (в час коли у станиці лютував штучно створений голод), Північно-Кавказький Крайком ВКП(б) ухвалив рішення про виселення жителів станиці у «північні райони країни».

У 1934 населення станиці, що вижило, було у повному складі (1200 сімей) виселено в північні райони СРСР і Казахстан. У станицю були заселені військовослужбовці Білоруського і Ленінградського військових округів із сім'ями. Станиця була перейменована в Ленінградську (постанову Президії ВЦИК від 20 червня 1934 року).

Населення

За переписом 1897 року на станиці проживало 11 137 осіб (5649 чоловіків та 5488 жінок)[2]. Розподіл населення за мовою згідно з переписом 1897 року[2]:

МоваОсібВідсоток
українська9 74887,53 %
російська1 30311,70 %
білоруська250,22 %
німецька150,13 %
грузинська140,13 %
татарська130,12 %
польська40,04 %
вірменська20,02 %
інші130,12 %
Разом11 137100 %

Відомі особистості

В поселенні народилися:

Примітки
  1. ЦДНИКК. Ф. 1384. ОП. 1. Д. 65. Л. 142—144
  2. Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г.Распределение населения по родному языку и уездам Российской Империи кроме губерний Европейской России. http://www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly. Процитовано 8 жовтня 2020. (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.