Леонардо Вінчі

Леонардо Вінчі (італ. Leonardo Vinci; близько 1690, Стронголі — 27 травня 1730, Неаполь)[4] — італійський композитор епохи бароко, видатний представник неаполітанської оперної школи.

Леонардо Вінчі
Основна інформація
Дата народження 1690[1][2][…]
Місце народження Стронголі, Провінція Кротоне, Калабрія, Італія
Дата смерті 27 травня 1730(1730-05-27)[1][2][…]
Місце смерті Неаполь, Неаполітанське королівство[1][3]
Громадянство Неаполітанське королівство
Професії композитор, капельмейстер
Вчителі Gaetano Grecod
Жанри опера
Колективи Неаполітанська школа
 Файли у Вікісховищі

Біографія

Вивчав музику в неаполітанській консерваторії Повері-ді-Джезу-Крісто (Conservatorio dei Poveri di Gesù Cristo), де навчався у композитора Гаетано Греко. «Сліпий-удавальник» («Lo Cecato fauzo»; Неаполь, 1719) — перша опера на неаполітанському діалекті. Найбільш відома рання опера — комедія «Li zite 'n galera» (Неаполь, 1722; традиційно перекладається як «Дівчата на галері», проте вірніше буде перекласти назву як «Наречені на човні»)[5]. Одним з перших використовував тексти П'єтро Метастазіо для своїх опер. Всього написав понад 25 опер, у тому числі «Катон в Утиці» (Рим, 1728; з неї дотепер популярна арія «Confusa, smarrita») і «Упізнана Семіраміда»[6] («Semiramide riconosciuta»; Рим, 1729). Також залишив твори духовної музики (ораторії, кантати та ін.). «Артаксеркс» («Artaserse») — найбільш успішний твір композитора (особливо популярна звідти арія «Vo solcando» в кінці I дії), після написання якого, він раптовою помер. Обставини смерті Вінчі не з'ясовані. Сучасний дослідник К. Маркстром допускає, що композитор був отруєний чоловіком-рогоносцем, з дружиною якого Вінчі необачно вступив в любовний зв'язок[7].

Опера «Артаксеркс», відновлена в наші дні[8][9], вперше була представлена публіці 4 лютого 1730 року в «Teatro delle Dame» (до наших днів не зберігся) в Римі[10]. Примітний той факт, що після римської прем'єри «Артаксеркс» утримувався в репертуарі різних європейських театрів ще більше 10 років.

Творчість

На противагу пануючому бароковому оперному стилю, який представляв Алессандро Скарлатті, Вінчі встановив цілий ряд нових особливостей (проста й витончена мелодія, тематичний контраст, значне зниження ролі поліфонії та ін.), характерних для передкласичного стилю. Ця тенденція була сприйнята композиторами-сучасниками, що прагнули оновити «стару» оперу.

Творчість

Опери

Примітка. В дужках вказана дата прем'єри.

  • Сліпий-удавальник (Lo cecato fauzo, 1719)
  • Lo scagno (1720)
  • Lo scassone (1720)
  • Lo castiello sacchiato (1720)
  • Барон з Троккі (Lo Barone di Trocchia, 1721)
  • Дон Чіччо (Don Ciccio, 1721)
  • Наречені на човні (Li zite 'n galera, 1722)
  • Свято Вакха (La festa di Bacco, (1722)
  • Лабіринт (Lo labborinto, 1723)
  • Сулла-диктатор (Silla dittatore, 1723)[11]
  • Фарнак (Farnace; 1-а ред., 1724; 2-а ред., 1729)
  • Вірна дружина (La mogliera fedele, 1724)
  • Геракл (Eraclea, 1724)
  • Партенопа (Partenope; ін. назва La Rosmira fedele, 1725)
  • Астіанакт (L'Astianatte, 1725)
  • Покинута Дідона (Didone abbandonata, 1726)
  • Сир, цар Персії (Siroe, Re di Persia, 1726)
  • Ернелінда (Ernelinda, 1726; ін. назва: La fede tradita e vendiciata)
  • Сигізмунд, цар Польщі (Gismondo, Re di Polonia, 1727; ін. назва: Il vincitor generoso)
  • Падіння децемвірів (La caduta dei Decemviri, 1727)
  • Катон в Утиці (Catone in Utica, 1728)
  • Медей (Medo, 1728)
  • Упізнана (викрита) Семіраміда (La Semiramide riconosciuta, 1729)
  • Александр в Індії (Alessandro nell'Indie, 1729)
  • Суперечка богів (La contesa de 'numi, 1729)
  • Максиміан (Massimiano, 1729)
  • Артаксеркс (Artaserse 1730)

Частково збереглися / втрачені опери

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119448009 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Archivio Storico Ricordi — 1808.
  4. За іншими даними народився в селі Вінчі під Флоренцією{{подст:АИ}}.
  5. Синопсис і пояснення заголовка див. тут.
  6. Варіант перекладу: «Осоромлена Семіраміда».
  7. Markstrom K.S. The operas of Leonardo Vinci, Napoletano. Hillsdale, N.Y.: Pendragon Press, 2007, p.342-344.
  8. Анонс релізу «Артаксеркса» за участю Філіпа Жарусскі, Макса Емануеля Ценчіча, Франко Фаджолі і інших контратенор під керівництвом диригента Дієго Фазоліса
  9. Kathleen Kuhlmann sings Vo Solcando Un Mar Crudele from Artaserse by Leonardo Vinci
  10. У зв'язку з папським указом, забороняли жінкам з'являтися на сценах Риму (діяв до 1798 роки), всі жіночі партії на прем'єрі виконували чоловіки.
  11. Markstrom K. S.. The operas of Leonardo Vinci, Napoletano. — Hillsdale, N.Y. : Pendragon Press, 2007. — ISBN 9781576470947.

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.