Леонтьєва Валентина Михайлівна
Валенти́на Миха́йлівна Лео́нтьєва (справжнє ім'я — Алевти́на Миха́йлівна Торсо́нс[2]; нар. 1 серпня 1923, Петроград, Російська РФСР, СРСР — пом. 20 травня 2007, х. Новосілки, Новосілкінське сільське поселення, Мелекеський район, Ульяновська область, Російська Федерація) — радянська та російська телеведуча, диктор Центрального телебачення Держтелерадіо СРСР (1954—1989); лауреатка Державної премії СРСР (1975), народна артистка СРСР (1982).
| Леонтьєва Валентина Михайлівна | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Ім'я при народженні | Алевтина Михайловна Торсонс | ||||||||
| Дата народження | 1 серпня 1923[1] | ||||||||
| Місце народження | Петроград, Російська РФСР, СРСР | ||||||||
| Дата смерті | 20 травня 2007 | ||||||||
| Місце смерті | хутір Новосілки, Новосілкінське сільське поселення, Мелекеський район, Ульяновська область, Російська Федерація | ||||||||
| Громадянство |
 СРСР →  Росія | ||||||||
| Alma mater | Російський хіміко-технологічний університет імені Д. І. Менделєєваd | ||||||||
| Професія | диктор, телеведуча | ||||||||
| Нагороди |
| ||||||||
| IMDb | ID 4872440 | ||||||||
 Леонтьєва Валентина Михайлівна у Вікісховищі | |||||||||
Біографія
Валентина Леонтьєва народилася 1 серпня 1923 року у Петрограді. Батьки — корінні петербуржці, батько за національністю був шведом. З дитинства займалася в театральному гуртку при ТЮГу.
Разом із батьками до ленінградської блокади залишалася в обложеному місті. У 18-річному віці пішла до сандружини, щоб допомагати пораненим та хворим городянам. У блокадні помер її батько. У 1942 році мати та дві сестри поїхали з Ленінграда на евакуацію до хутора Новосілки Мелекеського району Ульянівської області.
У 1944 році вступила до Московського хіміко-технологічного інституту ім. Д. І. Менделєєва, але навчатися не стала, працювала в поліклініці. 1948 року закінчила Оперно-драматичну студію ім. К. С. Станіславського (нині Електротеатр Станіславський) (курс Василя Топоркова). Після закінчення студії два сезони служила у Тамбовському драматичному театрі.
Робота на телебаченні
У 1954 році, пройшовши конкурсний відбір, прийшла працювати на телебачення. Спочатку — помічником режисера, потім стала диктором.
Наприкінці 1960-х років жила в Нью-Йорку (США) з чоловіком-дипломатом та сином. Повернувшись із США, знову працювала на телебаченні.
За роки своєї багаторічної роботи на телебаченні вела «Блакитні вогники», святкові трансляції, передачу «З ложі театру» (разом з Ігорем Кириловим), а також багато інших популярних на той час телевізійних програм. Була телеведучою дитячих програм — «В гостях у казки», «На добраніч, малюки!», «Будильник», «Умілі руки» — на цих передачах виросло не одне покоління радянських людей. Мільйони дітей чекали на них. А сама В. Леонтьєва заслужила почесний титул — тітка Валя. Примітна також її єдина роль мультиплікації — її голосом говорить мама Малюка в першому мультфільмі про Карлсона (1968). У 1980 році виступила в ролі коментатора урочистої церемонії відкриття Олімпійських ігор у Москві.
Піком її творчості стала передача «Від щирого серця», яка була удостоєна Державної премії СРСР. Вперше вийшла в ефір 13 липня 1972 року, передача йшла 15 років. Останній 52-й випуск відбувся у липні 1987 року (з Оренбурга).
З 1989 року — диктор-консультант телебачення. У 1986 році вийшла її автобіографічна книга «Пояснення у коханні» (2-ге видання у 1989 році).
У 1990-ті роки настав складний період у житті телеведучої. Усі її передачі закрилися, а нових пропозицій не надходило. Вона намагалася самостійно відродити програму «Від щирого серця», але її зусилля не дали результату. З 1996 по 1997 рік разом із І. Кириловим вела рубрику новин в оглядовій передачі «Телескоп» (виробництво телекомпанії ВІD)[3].
Останні роки
 Зовнішні зображення | |
|---|---|
 |
Пам'ятник на могилі Валентини Леонтьєвої |
З 2004 року проживала у селищі Новосілки[К 1] Мелекеського району Ульянівської області у своїх родичів.
В останні роки у Валентини Леонтьєвої почалися проблеми зі здоров'ям. Після невдалого падіння у московській квартирі вона отримала перелом ноги, який не дозволяв їй виходити надвір. За два роки до смерті почала втрачати зір, після зробленої операції пішла на виправлення. В 2007 році стан телеведучої знову погіршився, вона не вставала з ліжка[4].
Померла 20 травня 2007 року в Новоселках Ульяновської області на 84-му році життя[5]. Причиною смерті, за твердженням сестри Людмили, стала пневмонія.
22 травня 2007 року похована на селищному цвинтарі в Новосілках[6].
Особисте життя
Батько — Михайло Григорович Торсонс (пом.. 1942), мав шведське коріння, працював головним бухгалтером на Жовтневій залізниці . На початку німецько-радянської війни служив у загоні ППО та помер від голоду та зараження крові. Розбирав меблі на дрова та поранив руку. Мати — Катерина Михайлівна Леонтьєва, працювала бухгалтером у лікарні. Дядько (чоловік сестри матері, Олени) — Володимир Олексійович Щуко (1878—1939), архітектор, художник театру. Академік архітектури (1911).
Звання та нагороди
Державні нагороди:
- «Заслужена артистка РРФСР» (9 лютого 1967) — за заслуги в галузі радянського мистецтва[7]
- «Народна артистка РРФСР» (12 травня 1974) — за заслуги в галузі радянського мистецтва[8]
- «Народна артистка СРСР» (28 квітня 1982) — за великі заслуги в галузі радянського мистецтва[9]
- Державна премія СРСР 1975 року в галузі літератури, мистецтва та архітектури (5 листопада 1975) — за цикл телевізійних передач " Від щирого серця "[10]
- орден «Знак Пошани» (4 травня 1962) — у зв'язку з 50-річчям газети «Правда», за плідну роботу в галузі журналістики та відзначаючи великі заслуги у розвитку радянської преси, видавничої справи, радіо та телебачення[11]
- орден Дружби (16 листопада 1998) — за заслуги в галузі культури і друку, багаторічну плідну роботу[12]
- Медаль «За оборону Ленінграда»
- Медаль «За доблесну працю. На ознаменування 100-річчя від дня народження Володимира Ілліча Леніна»
Інші нагороди, заохочення та громадське визнання:
Фільмографія
- 1955 — За вітриною універмагу — диктор телебачення
- 1962 — Без страху і докору — диктор телебачення
- 1962 — Голубий вогник — ведуча «Блакитного вогника»
- 1964 — Блакитний вогник. 25 років радянському телебаченню — «ведуча»
- 1965 — У першу годину — гостя «Блакитного вогника»
- 1967 — Кур'єр Кремля (фільм-вистава) — епізод
- 1974 — Північна рапсодія — телеведуча
Озвучування
- 1966 — Болдинська осінь (Літературна композиція) — провідна
- 1968 — Малюк і Карлсон (анімаційний) — мама Малятко
- 1970 — Друг Тиманчі — читає російський текст
- 1970 — Солодка казка (анімаційний) — диктор телебачення
- 1973 — Мері Поппінс розповідає казку (озвучка діафільму) — Мері Поппінс
- 1986 — Якось у старій Данії (Снігова королева) — ведуча
Участь у фільмах
- 1993 — Просто… тітка Валя (документальний фільм)
Документальні фільми про Валентину Леонтьєву
- "Валентина Леонтьєва. «Пояснення у коханні» " (" Перший канал ", 2013)[14][15]
Пам'ять
- 1 серпня 2008 року в Ульяновську було відкрито пам'ятник Валентині Леонтьєвій.[16]
- У 2007 році Ульяновському обласному театру ляльок присвоєно ім'я Валентини Леонтьєвої[17]
- В Ульяновській області щорічно проводиться Міжнародний фестиваль кіно та телепрограм для сімейного перегляду імені Валентини Леонтьєвої «Від щирого серця».[18]
- Експозиція, присвячена Валентини Леонтьєвої, в Ульяновському краєзнавчому музеї, куди вона передала пам'ятні речі.
- Експозиція, присвячена Валентині Леонтьєвій, у Димитровградському краєзнавчому музеї.[19]
- Меморіальна дошка у с. Новосілки Мелекеського району Ульяновської області за адресою вул. Новий Мікрорайон, 76, де Валентина Леонтьєва провела останні роки життя.
- Меморіальна дошка в Георгіївську, на будинку № 10 на вулиці П'ятигорській, де зупинялася Валентина Леонтьєва під час зйомок передачі «Від щирого серця».[20]
- Зберігся будинок у Санкт-Петербурзі на розі Великого проспекту Петроградської сторони та вул. Звіринської, де Валентини Леонтьєва провела дитячі роки, а її сім'я пережила дні блокади.
- У 2018 році в Останкінському районі Москви з'явилася вулиця Валентини Леонтьєвої .
Бібліографія
- Леонтьева В. М. Объяснение в любви: записки диктора Центрального телевидения / Предисл. В. В. Туляковой; ред. В. Аксенов В.; худ. С. Лифатов. — 2-е изд. — М.: Мол. гвардия, 1989. — 222 с. — (Мастера искусств — молодежи). — 50 000 экз. — ISBN 5-235-00726-3
Примітки
- Коментарі
- Сюди в 1942 з блокадного Ленінграда були евакуйовані родичі Валентини Леонтьєвої; після війни тут постійно мешкала її сестра Людмила
- Джерела
- Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- «Тётя Валя»: 95 лет со дня рождения Валентины Леонтьевой. Газета.Ru. 1 серпня 2018. Процитовано 17 липня 2020.
- Елена Владимирова. Непутёвый путешественник // Независимая газета. — М., 1997. — № 77 (04).
- В ульяновской глубинке скончалась легендарная телеведущая Валентина Михайловна Леонтьева. Комсомольская правда. 21 травня 2007. Процитовано 21 липня 2020.
- Умерла телеведущая Валентина Леонтьева // НТВ.Ru
- Телеведущую Валентину Леонтьеву похоронили в маленьком поселке в Ульяновской области. Новости. Первый канал
- Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 9 февраля 1967 года «О присвоении почетного звания заслуженной артистки РСФСР дикторам Центрального телевидения»
- Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 12 мая 1974 года «О присвоении почетного звания народной артистки РСФСР Леонтьевой В. М.»
- Указ Президиума Верховного Совета СССР от 28 апреля 1982 года «О присвоении почетного звания „Народный артист СССР“ тов. Леонтьевой В. М.»
- Постановление ЦК КПСС, Совмина СССР от 5 ноября 1975 года № 923 «О присуждении Государственных премий СССР 1975 года в области литературы, искусства и архитектуры»
- Указ Президиума Верховного Совета СССР от 4 мая 1962 года № 55—VI «О награждении орденами и медалями работников печати, радио, телевидения, издательств и типографий»
- Указ Президента Российской Федерации от 16 ноября 1998 года № 1412 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Архів оригіналу за 21 травня 2018. Процитовано 20 травня 2018.
- Звезды российского ТВ и радио стали лауреатами премии. ЛенИздат.ru. Процитовано 22 квітня 2017.
- «Валентина Леонтьева. Объяснение в любви». Документальный фильм. www.1tv.ru (рос.). Первый канал. 3 серпня 2013. Процитовано 12 серпня 2021.
- «Валентина Леонтьева. Объяснение в любви». Документальный фильм. www.1tv.com (рос.). Первый канал. 2013. Процитовано 12 серпня 2021.
- Памятник Валентине Леонтьевой открылся в Ульяновске. Процитовано 23 вересня 2016.
- Ульяновскому театру кукол присвоили имя Валентины Леонтьевой. Российская газета. Процитовано 23 вересня 2016.
- Кинофестиваль имени Валентины Леонтьевой проходит в Ульяновске. Процитовано 23 вересня 2016.
- От всей души. dimitrovgrad.bezformata.ru. Процитовано 23 вересня 2016.
- Тетя Валя в нашем сердце — www.stavropolye.tv
Відео
- Передача «Від щирого серця» з Валентиною Леонтьєвою. Колекція випусків
- Валентина Леонтьєва «Ми прожили щасливе життя» .
- З Днем Народження На добраніч. 25-річний ювілей.
- ПРОСТО, ТЕТКА ВАЛЯ .
- Пам'яті тітки Валі.
- Добридень Мамо. Передача із Ст. Леонтьєвої.
- «Стара квартира». Про створення передачі «Від щирого серця»
Література
- Леонтьева В. М. Объяснение в любви: Записки диктора Центрального телевидения. — М.: Мол. гвардия, 1986. — 208 с.
- Леонтьева В. М. Объяснение в любви: Записки диктора Центрального телевидения. — М.: Мол. гвардия, 1989. — 224 с.
- Леонтьева В. М. Объяснение в любви. — М.: АСТ, 2007.