Кирилов Ігор Леонідович
Кирилов Ігор Леонідович | |
---|---|
Ігор Кирилов під час вручення нагороди в Кремлі | |
Народився |
14 вересня 1932 Москва |
Помер |
29 жовтня 2021 (89 років) Москва ·коронавірусна інфекція |
Поховання | Новодівичий цвинтар |
Громадянство | СРСР→ Росія |
Національність | росіянин |
Місце проживання | Москва |
Діяльність | журналіст, актор, ведучий новин, диктор, ведучий, режисер, кінознавець, телеведучий, педагог, педагог, літературознавець, радіоведучий, Director-producer, тележурналіст |
Alma mater | Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна (1955) |
Знання мов | російська |
Заклад | Театр на Таганці і Центральне телебачення Держтелерадіо СРСР |
Роки активності | 1955—2021 |
Партія | КПРС |
Головував | керівник групи дикторів Центрального телебачення СРСР |
Нагороди | |
IMDb | ID 8091376 |
Сайт | igorkirillov.ru |
І́гор Леоні́дович Кири́лов (рос. Игорь Леонидович Кириллов; 14 вересня 1932, Москва, РРФСР, СРСР — 29 жовтня 2021, Москва, Росія[1]) — радянський і російський актор, диктор, тележурналіст, провідний телеведучий Радянського Союзу та Росії. Лауреат Державної премії СРСР (1977). Народний артист СРСР (1988).
Життєпис
Народився 14 вересня 1932 року у Москві в родині військовослужбовця.
Закінчив ВДІК та Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна. У 1955—1957 роках був актором Театру на Таганці.
У 1957—1989 роках працював провідним диктором-телеведучим Центрального телебачення СРСР.
Від імені керівництва СРСР робив найбільш важливі інформаційні повідомлення на Центральному телебаченні.
У 1990—1991 роках працював ведучим телепрограми «Взгляд».
Брав участь у різноманітних розважальних телевізійних шоу СРСР та Росії.
У 1997—2014 роках його голос лунав в оголошенні часу на донецькому «Мега-радіо».
З 1974 року — член Спілки журналістів СРСР. З 2004 року — член Російської академії телебачення. Проводив викладацьку діяльність в Інституті підвищення кваліфікації працівників радіо та телебачення (нині Академія медіаіндустрії). Професор, академік Міжнародної академії театру та кіно.
Помер 29 жовтня 2021 року у Москві на 90-му році життя. Причина смерті — COVID-19. Похований на Новодівичому цвинтарі.
Державні нагороди та звання
- Заслужений артист РРФСР (1968)
- Народний артист РРФСР (1982)
- Народний артист СРСР (1988) — «за великі заслуги в розвитку радянського мистецтва»
- Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня
- Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня
Фільмографія
- «Дівоча весна» (1960, кореспондент (камео)
- «Блакитний вогник» (1962, фільм-концерт; ведучий «Блакитного вогника»)
- «Блакитний вогник» (1963, фільм-концерт; диктор на «Блакитному вогнику»)
- «Жовтень» (1963, фільм-спектакль; читає вірші)
- «Блакитний вогник» (1964, фільм-концерт)
- «Блакитний вогник. 25 років радянському телебаченню» (1964, ведучий)
- «Навпіл» / «Fele-Fele» (1967, СРСР-Угорщина; ведучий)
- «Сім днів з російською красунею» (1991, диктор ЦТ (камео)
- «Старі пісні про головне 2» (1996, ведучий «Блакитного вогника»)
- «Заздрість богів» (2000, диктор ЦТ (камео)
- «Парк радянського періоду» (2006, камео)
- «Інше обличчя» (2008, камео)
Джерела
Посилання
- Фільмографія на kino-teatr.ru (рос.)
- Помер легендарний диктор телебачення та «володар найвпізнаванішого голосу СРСР» Ігор Кирилов// Факти, 30.10.2021
- Життя артиста: Ігор Кирилов /ТК-Інтер/
- Игорь Кириллов на 70-летии российского телевидения
- Игорь Кириллов о Шуховской телебашне на Шаболовке
- Игорь Кириллов. Голоса мастеров Воспоминания Игоря Кириллова о военном детстве
- Профессия длиною в жизнь