Летиція Рамоліно

Марі́я Лети́ція Рамолі́но (фр. Maria Letizia Ramolino, 24 серпня 1750 року, Аяччо — 2 лютого 1836 року, Рим) — мати Наполеона Бонапарта.

Летиція Рамоліно
фр. Letizia Bonaparte
Ім'я при народженні фр. Maria Letizia Ramolino
Народилася 24 серпня 1750(1750-08-24)[1][2][3]
Аяччо
Померла 2 лютого 1836(1836-02-02)[1][2][3] (85 років)
Рим, Папська держава
Країна  Франція[4]
 Генуезька республіка
Діяльність аристократка
Знання мов французька[5]
Рід Бонапарти
Батько Gian Girolamo Ramolinod[6]
Мати Angela Maria Pietra-Santad[6]
У шлюбі з Карло Буонапарте[7]
Діти Жозеф Бонапарт, Наполеон I Бонапарт[7], Lucien Bonaparted[7], Еліза Бонапарт, Людовик I Бонапарт, Pauline Bonaparted, Caroline Bonaparted[7], Жером Бонапарт, Maria Anna Bonaparted[6], Maria Anna Bonaparted[6], Napoleón Bonaparted[6] і unnamed daughter Bonaparted[6]

Біографія
Портрет Летиції Рамоліно на смертному одрі

Уродженка Аяччо, Летиція походила з благородного сімейства генуезького походження. У 14 років була видана заміж за юриста Карло Буонапарте. У них народилося 13 дітей, з яких до зрілого віку дожили 5 синів і три дочки:

  • Жозеф Бонапарт (1768—1844), король Іспанії
  • Наполеон I Бонапарт (1769—1821), імператор Франції
  • Люсьєн Бонапарт (1775—1840), князь Каніно та Музіньяно.
  • Еліза Бонапарт (1777—1820), велика герцогиня Тосканська.
  • Луї Бонапарт (1778—1846), король Голландії.
  • Марія Бонапарт (1780—1825), герцогиня Гвастали.
  • Кароліна Бонапарт (1782—1839), велика герцогиня Клевська.
  • Жером Бонапарт (1784—1860), король Вестфалії.
  • також ще 5 дітей померли в дитинстві.

У 1769 році Корсика перейшла під контроль Франції, проте Летиція так і не вивчила французької мови. У 1785 році овдовіла і через 8 років змушена була з дітьми перебратися на материк, в Марсель.

Після коронації Наполеона (на якій вона не була присутня) він подарував Летиції титул «Мадам Мати Імператора» (фр. Madame Mère de l'Empereur) і подарував маєток Пон-сюр-Сен під Парижем. Незважаючи на величезні статки, Мадам-мати жила на межі бідності і відрізнялася скупістю. Французькими державними справами не цікавилася і рідко бувала при дворі.

Після повалення імператора-сина втекла з братом, кардиналом Фешем, у Рим, де і провела решту життя в палаццо Бонапарте на площі Венеції. Її останки за наказом Наполеона III були перевезені з Італії в Аяччо.

Сімейство Рамоліно
  • Карло Буонапарте
  • Жозеф Бонапарт
  • Наполеон І Бонапарт
  • Люсьєн Бонапарт
  • Еліза Бонапарт
  • Луї Бонапарт
  • Марія Бонапарт
  • Кароліна Бонапарт
  • Жером Бонапарт

Примітки
  1. SNAC — 2010.
  2. Encyclopædia Britannica
  3. Pas L. v. Genealogics — 2003. — ed. size: 683713
  4. LIBRIS — 2012.
  5. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. Lundy D. R. The Peerage
  7. Kindred Britain

Джерела
  • François Duhourcau, La Mere de Napoleon: Letizia Bonaparte éd. Excelsior, 1933
  • Alain Decaux Letizia, mère de l'Empereur, éd. Amiot Dumont, 1951
  • Éric Le Nabour, Letizia Bonaparte: La mère exemplaire de Napoléon Ier éd. Corps 16, 2009 2009
  • Félix Hippolyte Larrey (Baron Larrey de l'Institut de France), Madame Mère, E. Dentu Editeur, 1892, 2 Vol.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Летиція Рамоліно

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.