Литвин Микола Вікторович

Микола Вікторович Литвин (нар. 27 листопада 1963, с. Чистогалівка, Чорнобильський район, Київська область, УРСР) — радянський та український футболіст, захисник, по завешенні кар'єри — український футбольний тренер.

Микола Литвин
Особисті дані
Повне ім'я Микола Вікторович Литвин
Народження 27 листопада 1963(1963-11-27) (58 років)
  с. Чистогалівка,
Чорнобильський район,
Київська область, УРСР
Зріст 181 см
Вага 74 кг
Громадянство  СРСР
 Україна
Позиція захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1981 «Десна» 6(1)
1982—1983 «Таврія» (С) 24(0)
1984—1985 «Спартак» (Ж) 54(2)
1986—1989 «Десна» 169(26)
1990—1991 «Буковина» 73(9)
1992 «Нива» (В) 9(1)
1992—1993 «Хімік» (Ж) 29(2)
1994 «Ведрич» (Р) 15(1)
1995—1996 «Рось» (БЦ) 38(6)
Тренерська діяльність**
СезониКомандаМісце
2002—2003
2013
2014—2015
2015—2016		 Україна (жін.)
«Арсенал» (Володарка)
«Арсенал-Київщина»
«Арсенал-Київщина»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Кар'єра гравця

Народився в селі Чистогалівка (Чорнобильський район) Київської області. Футболом розпочав займатися в рідному селі, виступав за однойменну команду в чемпіонаті Чорнобильського району[1]. Потім виступав на обласному рівні. Виступав за юнацьку збірну Київської області, куди його запросив Віктор Дмитрович Удалов. Саме він порекомендував Литвина до Республіканської спортивної школи-інтернату, де юний гравець тренувався під керівництвом Володимира Олексійовича Горбача та Володимира Григоровича Киянченка[1]. Викликався до юнацьких збірних СРСР, проте в поєдинку проти норвезьких однолітків зазнав важкої травми, через що змушений був пропустити юнацький чемпіонат Європи[1].

У професіональному футболі дебютував у 17-річному віці, 1981 року, у футболці «Десни». В дебютному для себе сезоні серед професіоналів зіграв 6 матчів та відзначився 1 голом у Другій лізі. Наступного року перейшов до «Таврії», яка напередодні вибула в Першу союзну лігу. В команді виступав під керівництвом Анатолія Конькова. У кримському клубі виступав два роки, провів 24 матчі в Першій лізі та 3 поєдинки в першості дублерів. Сезон 1984 року розпочав в аматорському клубі «Папірник» (Єжва), проте того ж року повернувся в Україну, де відіграв півтора сезони в друголіговому житомирському «Спартаку». Виступав під керівництвом Валерія Андрійовича Стародубова та Юхима Григоровича Школьникова[1]. У 1986 році повертається до Чернігова, де підсилює місцеву «Десну». У команді відіграв 4 сезони, за цей час зіграв 169 матчів у Другій союзній лізі, відзначився 26-а голами. Потім приєднався до «Буковини», у футболці якої зіграв у передостанньому розіграші Другої та останньому розіграші Першої ліг.

У 1992 році перейшов до «Ниви». Дебютував у Вищій лізі 21 березня 1992 року в програному (0:4) виїзному поєдинку 4-о туру підгрупи 1 проти запорізького «Торпедо». Литвин вийшов на поле у стартовому складі та відіграв увесь матч, а на 79-й хвилині не зміг реалізувати пенальті у ворота «торпедівців»[2]. «Реабілітувався» Микола вже 27 березня, коли на 5-й хвилині переможного (3:0) домашнього поєдинку 5-о туру підгрупи 1 Вищої ліги «Нива» обіграла львівські «Карпати». Литвин вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч[3]. У «вишці» провів 9 матчів, відзначився 1 голом. По ходу сезону підсилив першоліговий «Хімік». У футболці житомирян зіграв 29 матчів та відзначився 2-а голами, ще 1 поєдинок зіграв у кубку України. Паралельно з виступами в «Поліссі» грав за аматорські колективи: у сезоні 1992/93 років — за чернігівський «Текстильник», а в першій половині сезону 1993/94 років — за «Коростень».

Під час зимової паузи сезону 1993/94 років перебрався до сусідньої Білорусі, де став гравцем «Ведрича» (Річиця). У білоруській «вишці» зіграв 15 матчів, відзначився 1 голом. Під час зимової перерви сезону 1994/95 років повернувся до України, де відіграв півтора сезони в друголіговій «Росі». Футбольну кар'єру завершив у 1996 році.

Кар'єра тренера

По завершенні кар'єри гравця, після нетривалої паузи, розпочав тренерську діяльність. З 2002 по 2003 року працював головним тренером національної жіночої збірної України. У 2013 році очолював аматорський клуб «Арсенал» (Володарка). З 2014 року працював на різних адміністративних та тренерських посадах у клубі «Арсенал-Київщина».

Особисте життя

Має трьох братів: Євгена, Василя та Валентина. Усі вони в молодості займалися футболом, виступали в районних та обласних футбольних змаганнях[1], проте жоден з них не грав у «командах майстрів».

Примітки
  1. Найвідоміший з Литвинів
  2. «Торпедо» (Запоріжжя) - «Нива» (Вінниця) (рос.)
  3. «Нива» (Вінниця) - «Карпати» (Львів) (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.