Литовсько-московська війна (1534—1537)

Литовсько-московська («стародубська») війна 1534—1537 років — черговий військовий конфлікт між Великим князівством Литовським (далі ВКЛ), (до складу якого входили руські князівства та Київ) і Московією.

Литвсько-московська («стародубська») війна 1534-1537
Московсько—литовські війни
ВКЛ в 13 - 15 ст.

ВКЛ в 13 - 15 ст.
Дата: 1534 - 1537
Місце: Колишні землі Київської Русі
Результат: Перемир'я, на 5 років;
До ВКЛ переходив Гомель
До Москви переходив Себеж
Сторони
Московія
Кримський ханат
Молдовське князівство		 ВКЛ
Королівство Полське
Командувачі
Боярська Дума
Глинська Олена		 Сигізмунд I
Втрати
Втрата Гомеля Втрата Себежа

Причини

Незадоволення Великого князівства Литовського і Великого князівства Московського результатами попередньої війни обумовило черговий збройний конфлікт між ними (в історіографії він також називається «Стародубською війною»). Фактично воєнні дії між державами після попередньої війни не припинялися. Проте тривалий час центральні уряди були неготові до нового масштабного протистояння й кілька разів підписували перемирні угоди:

Війна

Водночас від початку 1530-х великий князь московський Василій III Іванович став зосереджувати війська на Смоленщині і Сіверщині. З Кримським ханатом і Молдавським князівством було укладено наступальний протилитовський (і протипольський) союз, і кримське військо вторглося на Київщину й обложило Черкаси. Проте смерть Василія III Івановича на початку грудня 1533 р. і усобиці при московському дворі змінили політичну ситуацію. Сподіваючись на ослаблення московської влади, литовські можновладці 15 лютого 1534 на віленському сеймі вирішили розпочати військовий наступ на Московію. Воєнні дії вели як власні війська воюючих сторін, так і кримські чамбули. Найбільшими військовими акціями були:

  • рейд взимку 1534—35 років московського війська на чолі з князем І. Овчиною-Телепневим-Оболенським у центральні райони ВКЛ, будівництво московинами на литовській території фортеці Іван-город-на-Себежі і успішна її оборона від литовського війська А. Немировича 1536 року;
  • захоплення в липні—серпні 1536 року литовцями Гомеля, Почепа, Радогощі (нині село; обидва Брянської обл., РФ) і Стародуба, що стало фіналом війни.

Результат

25 грудня 1536 р. в Москві розпочалися мирні переговори, які закінчилися підписанням 18 лютого 1537 р. 5-річного перемир'я (набуло сили 25 березня 1537). За умовами угоди за Великим князівством Московським залишався Себеж, а до ВКЛ переходив Гомель.

Договір було ратифіковано королем польським і великим князем литовським Сигізмундом І Старим 27 червня 1537 року в м. Краків.

Див. також

Джерела та література
  • Б. В. Черкас. Литовсько-московська війна 1534—1537 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 186. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  • Похлебкин В. В. Внешняя политика Руси и России, СССР за 1000 лет в именах, датах, фактах: Справочник.
  • М., 1995; Русина О. Сіверська земля у складі Великого князівства Литовського. К., 1998.
  • М., 1995; Тарас А. Е. Войны Московской Руси с Великим княжеством Литовским и Речью Посполитой в XIV—XVII веках. М., 2006.
  • М., 1995; Кром М. М. Стародубская война (1534—1537 гг.). В кн.:Очерки феодальной России, вып. 3.
  • М., 1999; Черкас Б. Україна в політичних відносинах Великого князівства Литовського з Кримським ханатом (1515—1540). К., 2006.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.