Лихачов Дмитро Сергійович

Походить з родини старообрядців. За царату навчався в гімназії, потім в реальному училищі К. Мая, потім в радянській школі імені Л. Лентовської, яку значно пізніше перейменують у його честь.

Студент Ленінградського державного університету, факультет суспільних наук, романо-німецька і російсько-слов'янська секція до 1928 р. Брав участь у напівжартівливій студентській «Космічній академії наук», де зробив доповідь про небажаність зміни Леніном старої російської орфографії, «ворогом Церкви Христової і народу російського». Університет давно був під пильним наглядом ЧК. Жартівливої доповіді було достатньо для арешту 22 -річного студента 8 лютого 1928 р. і заслання в Соловецький табір особливого призначення (як політв'язень, тобто найгірша з категорій в'язнів).

Дивом уник розстрілу, що провели в концтаборі на честь ювілейних роковин Більшовицького перевороту 1917 року.

• Був звільнений у листопаді 1931 року з переведенням на будівництво Біломоро-Балтійського каналу. Як ударник праці звільнений 1932 року.
• 1932-1934 рр. — літературний редактор Соцекгіза, потім коректор друкарні «Комінтерн» (Ленинград). Перейшов на працю у видавництво Академії наук СРСР, Ленінградське відділення.

• 1935 р. — узяв шлюб з З. Макаровою. Мав двох дочок-близнюків.
• 1936 р. — за клопотанням президента Академії наук Карпинського, з Лихачова зняли судимість.

• 1938—1954 рр. — науковий співробітник Інституту російської літератури АН СРСР в Ленінграді. Кандидат філологічних наук з 1941 року. У 1942 р. евакуйований з родиною з блокадного Ленінграда.

• 1946-1953 рр. — доцент, з 1951 р. професор Ленінградського державного університету. З 1947 р. доктор філологічних наук. 1948—1999 рр — член Наукової ради Інституту російської літератури АН СРСР.

• 1952 р. як член редколегії отримав Сталінську премію другої ступіні за накову книгу «Історія культури Стародавньої Руси», Т 2. З 1953 р. обраний членом-кореспондентом Академії наук СРСР.

• 1959 р. — член Наукової ради Музею староруського мистецтва імені Андрія Рубльова в Москві.

• 1960—1999 рр. — член Наукової ради Державного Руського музею в Ленінграді.

• 1965-1966 рр. — член Організаційного комітета Всерадянської спілки охорони пам'яток історії і культури. З 1967 р. — почесний доктор Оксфордського університету (Велика Британія).

• 1969 р.- Державна премія СРСР за наукову працю «Поетика стародавньої руської літератури».

• 1970 р. — обрання дійсним членом Акадмії наук СРСР.

• 1986 р. у зв'язку з 80-річчям з дня народження і науковим внеском отримав звання Героя Соціалістичної праці, орден Леніна і золоту медаль «Серп і Молот».

• 1986-1993 рр. - 1-й керівник правління Радянського фонду культури, з 1991 року (після розвалу СРСР) Російського фонду культури.

• 1989 р. — 1-ша Європейська премія за культурну діяльність.

• 1993 — першим після Жовтневого перевороту отримав звання Почесного громадянина Санкт-Петербурга.[1]

• 1997 р. — премія Президента РФ в галузі літератури і мистецтва.

• 1998 р. — перший кавалер відродженого ордена апостола Андрія Першозванного.

Помер 30 вересня 1999 року в Петербурзі. Був похованний 4 жовтня на Комаровському кладовищі.

• 1945 — «Национальное самосознание Древней Руси»
• 1945 — «Новгород Великий»
• 1946 — «Культура Руси эпохи образования Русского национального государства. (Конец XIV-начало XVI в.)»
• 1947 — «Русские летописи и их культурно-историческое значение»
• 1952 — «Возникновение русской литературы»
• 1958 — «Человек в литературе Древней Руси»
• 1962 — «Текстология: На материале русской литературы Х — XVII вв»
• 1962 — «Культура Руси времени Андрея Рублева и Епифания Премудрого (конец XIV — начало XV в.)»
• 1971 — «Художественное наследие Древней Руси и современность»
• 1973 — «Развитие русской литературы Х — XVII вв.: Эпохи и стили»
• 1975 — «Великое наследие: Классические произведения литературы Древней Руси»
• 1978 — «Слово о полку Игореве» и культура его времени"
• 1981 — «Литература — реальность — литература»
• 1982 — «Поэзия садов: К семантике садово-парковых стилей»
• 1983 — «Земля родная»—М.,Просвещение, 256 с., 250 тис. пр., т. п., А5, іл., передм., рекоменд. літ., зміст., 2 види паліт.:5 і 7.
• 1985 — «Прошлое — будущему: Статьи и очерки»
• 1985 — «Письма о добром и прекрасном»
• 1986 — «Исследования по древнерусской литературе»
• 1987 — «Великий путь: Становление русской литературы XI — XVII вв.»
• 1989 — «Заметки и наблюдения: Из записных книжек разных лет»
• 1989 — «О филологии»
• 1990 — «Школа на Васильевском: Книга для учителя»
• 1991 — «Я вспоминаю»
• 1991 — «Книга беспокойств»
• 1992 — «Русское искусство от древности до авангарда»
• 1993 — «Статьи ранних лет»
• 1993 — «Великая Русь: История и художественная культура X—XVII века» — у співпраці з Г. К. Вагнер, Г. І. Вздорнов та Р. Г. Скринніков.
• 1996 — «Очерки по философии художественного творчества»
• 1997 — «Об интеллигенции: Сборник статей»
• 1998 — «Слово о полку Игореве и культура его времени. Работы последних лет»

• Пушкінський Дім
• Літературознавство
• 2877 Лихачов — астероїд, названий на честь науковця.

• Библиография трудов Д. С. Лихачёва (рос.)
• Гатчинские тропинки Дмитрия Сергеевича Лихачёва (рос.)
• Год Д. С. Лихачёва (рос.)
• Луков Вл. А. Концепция теоретической истории литературы Д. С. Лихачёва (рос.)
• Международный благотворительный фонд имени Д. С. Лихачёва (рос.)
• Площадь Д. С. Лихачёва, lihachev.ru. (рос.)
• І. Д. Бажинов. Лихачов Дмитро Сергійович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• О. В. Ясь. Лихачов Дмитро Сергійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.]

• Проскурин П. Л. Из дневника писателя, Литературная Россия. 25.11.2005. № 47.
• Федюнькин Е. Д. Склока о полку Игореве, Вести Дубны, 1998.
• Ямщиков С. В. Засохшая «совесть нации». Триумф попсы, Золотой Лев. № 93-94.