Логвин Юрій Григорович

Народився в родині мистецтвознавця й архітектора Григорія Никоновича Логвина.

1945 — родина переїхала до Києва.

Григорій Логвин (ліворуч) з відомим музеєзнавцем Іларіоном Свєнцицьким і своїм сином Юрієм Логвином на території Львівського музею українського мистецтва (1951)

1951 — Юрій Логвин вступив до Державної художньої середньої школи імені Тараса Шевченка, яку блискуче закінчив.

Спеціальну вищу освіту здобув, поступивши в 1958 році у Київський державний художній інститут, закінчив — у 1965.

Перше видання Логвина — дитяча книжка з власними ілюстраціями у київському видавництві «Веселка» — вийшло, коли Логвин навчався на 2-му курсі інституту («Північне сяйво», 1961).

Від 1970 року — член Спілки письменників УРСР.

Навчався на Вищих літературних курсах при Літературному інституті імені О. М. Горького в Москві (закінчив 1973).

1971–1973 — жив у Москві, після чого повернувся до Києва.

Від 1977 — член Спілки художників УРСР.

Авторський форзац книжки «Таємниця одного діаманта»

Юрій Логвин — автор 20 книжок, де використано його широкі пізнання в українській та світовій історії, етнографії та фольклорі, розрахованих, у першу чергу, на широку дитячу та юнацьку аудиторію:

• Північне сяйво (1961)
• Вогонь на скелі (1965)
• Мирон Швачка і кінь Сивко
• Далеким шляхом (1969)
• Далека веселка (1970)
• Біла ягничка (1971)
• Знайомий лев. Письмена минулих днів (1972)
• Колір для неба (1978)
• Летить галка через балку (1981)
• Алі-мореплавець (1982)
• Мчали коні (1984)
• Сніжний місяць березень (1986)
• Таємниця одного діаманта (роман) (1989)
• Заклятий вершник (1990)
• Щит Віщого Олега (1992)
• Козацькі дзвони (1994)
• Закляття відьмака (роман) (1995)
• Кайдани та майдани лікаря Хоми
• Золоті копита (2003)
• «Танці Шайтана», Теза, 2010. Архівовано 9 березня 2010 у Wayback Machine.
• Мої Дікамерони (2013)
• Колективна збірка оповідань та новел «Придивить до життя» із серії «П'ять зірок» (редакція Міли Іванцової, 2017);
• «Велосипед мого серця» — колективна збірка малої прози серії «Дорожні історії», 2017;
• «Підземне царство метро» (колективна збірка малої прози серії «Дорожні історії»), 2017
• Звабний аромат порожніх бляшанок: оповідь сучасника (2019)

• Автор, ведучий та виконавець понад 150 годинних художніх і культурно-просвітницьких програм.

• Відзнака «Золотий письменник України»[2] (2012);
• Лауреат Міжнародного літературного конкурсу романів «Коронація слова» — 2013.

• Н. Г. Логвин. Логвин Юрій Григорович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 255. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• А. Я. Бельдій. Логвин Юрій Григорович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.

• Деякі твори письменника
• Інтерв'ю з художником
• Я малюю акварельними фарбами 1912 року. 7 улюблених речей художника Юрія Логвина // Газета по-українськи^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Художник Юрій Логвин — про еротику й порнографію в мистецтві та умах радянської верхівки // Україна молода, 3.08.2012
• Каталог марок^{[недоступне посилання з липня 2019]}