Лозниця Сергій Володимирович

Сергій Лозниця
біл. Сяргей Уладзіміравіч Лазніца
	Сергій Лозниця, 2010
	Сергій Лозниця, 2010
Дата народження	5 вересня 1964 (57 років)
Місце народження	Барановичі, Брестська обл., Білоруська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР→ Україна[1]
Alma mater	КПІ (1987); ВДІК (1997)
Професія	кінорежисер
Кар'єра	1996 — нині
Напрям	документальне кіно; ігрове кіно
	Державна премія України імені Олександра Довженка
IMDb	ID 0523665
www.loznitsa.com
	Лозниця Сергій Володимирович у Вікісховищі

Сергі́й Володи́мирович Лозни́ця (біл. Сяргей Уладзіміравіч Лазніца, рос. Сергей Владимирович Лозница; нар. 5 вересня 1964, Барановичі, Берестейська область, Білорусь) — український[2][3] кінорежисер та сценарист білоруського походження. З 2001 року режисер разом із родиною мешкає та працює в Німеччині[4]. Лауреат Державної премії України імені Олександра Довженка (2019).

Біографія

Народився в Білорусі[4], де провів дитинство та ранні роки. Пізніше його родина переїхала жити в Україну й середню школу він закінчив вже в Києві. У 1981—1987 роках навчався у Київській політехниці на факультеті систем керування з фаху «Прикладна математика». Після закінчення КПІ, у період 1987—1991 років працював науковим співробітником в Інституті кібернетики АН УРСР та перекладачем з японської[5].

1991 переїхав жити та працювати в Російську Федерацію. У 1991—1997 роках навчався у ВДІК на відділенні режисури ігрового кіно (майстерня Нани Джорджадзе), який закінчив із відзнакою. У 2000 році працював на Санкт-Петербурзький студії документальних фільмів.

У 2001 році режисер разом із родиною переїхав жити в Німеччину, де відтоді мешкає та працює.

У 2013—2014 роках під час Євромайдану підтримував протестувальників і задокументував Революцію гідності у своєму фільмі «Майдан».

Має громадянство України[1]. Свої фільми знімає переважно російською мовою[6].

Про своє походження

У 2010 році режисер в одному з інтерв'ю російським ЗМІ самоідентифікував себе як «російський документаліст»[7]. Хоча у 2015 в інтерв'ю українським ЗМІ заявляв, що питання того, чи є він білорусом, українцем чи росіянином, не є для нього суттєвим, і якби хтось назвав його, наприклад, українцем, то він би не заперечував[8].

Творчість

Почав свою творчість як російський документаліст та створив три повнометражні та дев'ять короткометражних документальних фільмів. Згодом почав також знімати повнометражні художні фільми, зокрема «Щастя моє» (2010), «У тумані» (2012) тощо. Фільми режисера неодноразово змагалися в основному конкурсі на Каннському кінофестивалі.

2011 року ретроспектива робіт режисера була показана на Міжнародному кінофестивалі документальних стрічок у Салоніках[9].

Фільмографія

Документальні

Документальні короткометражні

«Сьогодні ми побудуємо будинок» (рос. Сегодня мы построим дом) (1996, 28 хв)
«Життя, осінь» (рос. Жизнь, осень) (1996, 34 хв)
«Залізнична станція» (рос. Полустанок) (2000, 25 хв)
«Портрет» (рос. Портрет) (2002, 28 хв)
«Фабрика» (рос. Фабрика) (2004, 30 хв)
«Артіль» (рос. Артель) (2006, 30 хв)
«Чудо Святого Антонія» (рос. Чудо Святого Антония) (2012, 40 хв)
«Лист» (рос. Письмо) (2012, 20 хв)
«Відбиття» (рос. Отражение) (2014, 8 хв) (прим.: частина збірки «Мости Сараєва»)
«Старе єврейське кладовище» (рос. Старое еврейское кладбище) (2014, 20 хв)

Документальні повнометражні

«Поселення» (рос. Поселение) (2001, 80 хв)
«Пейзаж» (рос. Пейзаж) (2003, 60 хв)
«Блокада» (рос. Блокада) (2005, 52 хв)
«Вистава» (рос. Представление) (2008, 83 хв)
«Північне світло» (рос. Северный свет) (2008, 52 хв)
«Майдан» (нід. Maidan) (2014, 130 хв)
«Подія» (рос. Событие) (2015, 74 хв)
«Аустерліц» (нім. Austerlitz) (2016, 94 хв)
«День Перемоги» (нім. Den' Pobedy) (2018, 94 хв)
«Процес» (англ. Process) (2018, 125 хв)

Повнометражні художні фільми

Рік	Назва українською	Назва в оригіналі	Міжнародна назва	Значиться у титрах як			Мова	Примітки
Рік	Назва українською	Назва в оригіналі	Міжнародна назва	Режисер	Сценарист	Продюсер	Мова	Примітки
2010	Щастя моє	рос. Счастье моё	англ. My Joy	Так	Так	Ні	російська	Перший повнометражний художній фільм Сергія Лозниці. Фільм став першим художнім фільмом української ко-продукції, номінованим на Каннському міжнародному кінофестивалі. Фільм є спільною продукцією кіностудій Sota Cinema Group (Україна) ma.ja.de. GmbH (Німеччина) та Lemmingfilm (Нідерланди).
2012	У тумані	рос. В тумане	англ. In The Fog	Так	Так	Ні	російська	Другий повнометражний художній фільм Сергія Лозниці. Фільм знято за однойменною повістю білоруського письменника Василя Бикова. Фільм здобув приз FIPRESCI на Каннському міжнародному кінофестивалі, головну нагороду 9-го міжнародного кінофестивалю «Золотий абрикос» (Єреван) у номінації «Ігрове кіно», приз «Найкращий фільм за версією журі» Одеського міжнародного кінофестивалю.
2017	Лагідна	рос. Кроткая	англ. A Gentle Creature	Так	Так	Так	російська	Третій повнометражний художній фільм Сергія Лозниці. Фільм знято за однойменною повістю російського письменника Федора Достоєвського. Фільм був учасником основного конкурсу 70-го Каннського міжнародного кінофестивалю.
2018	Донбас	рос. Донбасс	англ. Donbass	Так	Так	Ні	російська[10] українська (дубляж)	Четвертий повнометражний художній фільм Сергія Лозниці. Фільм знято за фінансової підтримки Держкіно України (фільм переміг на 8 пітчінгу Держкіно)

Нагороди

2001 — Міжнародний кінофестиваль у Каннах — Перший приз у конкурсі «Cinéfondation» («Портрет»).
2005 — Міжнародний фестиваль фільмів про права людини «Сталкер» в Москві («Блокада»):
- Спеціальний диплом журі
- Приз журі Гільдії кінознавців та кінокритиків Росії «Слон» «За принципову новизну роботи з хронікальним матеріалом та досягнення ефекту „відображеного часу“»
2006 — кінопремія «Ніка» за найкращий неігровий фільм («Блокада»).
2007 — номінації на премію «Оскар» за найкращий оригінальний сценарій (англ. Best Original Screenplay) та найкращий фільм іноземною мовою («Лабіринт Фавна»)[11].
2010 — гран-прі 40-го Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість» за повнометражну стрічку «Щастя моє».
2010 — на Єреванському міжнародному кінофестивалі «Золотий абрикос» фільм режисера «Щастя моє» отримав другий приз фестивалю в номінації «найкращий ігровий фільм».
2015 — гран-прі 9-го міжнародного фестивалю фільмів про права людини в Нюрнберзі (Німеччина) за документальний фільм «Майдан».
2017 — премія «Золота дзиґа» найкращому режисерові Української кіноакадемії.
2018 — премія за найкращу режисуру на конкурсі 71-ого кінофестивалю в Каннах «Особливий погляд».
2018 — премія «Дракон драконів» за творчий доробок на 58-му Краківському кінофестивалі[12].
2018 — гран-прі 15-го міжнародного Фестивалю європейського кіно в Севільї за фільм «Донбас»[13].
2018 — Золотий павич за найкращий фільм 49-го Індійського міжнародного кінофестивалю в Гоа за «Донбас»[14].
2018 — «Срібна піраміда» — спеціальний приз журі найкращому режисерові на 40-му Каїрському міжнародному кінофестивалі. за фільм «Донбас»[15].

Державні нагороди

Державна премія України імені Олександра Довженка 2019 року — за створення ігрового, повнометражного фільму «Донбас» (2018 рік)[16]

Скандали

Під час свого інтерв'ю у 2010 році українському виданню «Український тиждень», Лозниця заявив, що після того, як Україна «відокремилася» від Росії, Київ став провінційним містечком.

На жаль, після того як Україна відокремилася від Росії й відкрила кордони, Київ перетворився на провінційне містечко. Все-таки імперія – це щось, що задає тон, визначає певний рівень.[17]

Примітки

Перемога фільму Лозниці у Каннах стане перемогою України — продюсер — Укрінформ, 19.04.2017
Режисер Сергій Лозниця у Каннах відмовився спілкуватися з російськими журналістами — Телекритика, 20.05.2014
Дожити до сорокаліття молодим — Журнал «Кіно-театр», № 1 2011. Архів за 17 лютого 2018 року
Сергій Лозниця: Я був певен, що Майдан переможе — Forbes Україна, 2 липня 2014,
Сергій Лозниця: анатомія чутливості — часопис «Кіно театр», 2011: № 2
Єдина стрічка знята не-російською — документальний фільм «Майдан» (2014), який було знято українською
«Щастя» розбрату — Україна Молода, 15.06.2010
Сергій Лозниця: Я був певен, що Майдан переможе — forbes.ua/ua/, 2 липня 2014
13th TDF: Retrospectives and spotlights: Sergei Loznitsa — Helena Trestikova (2/7/2011) — TIFF, 2011 (англ.)
у фільмі звучать декілька фраз українською
The 79th Academy Awards (2006) Nominees and Winners. Academy of Motion Picture Arts and Sciences (AMPAS). Процитовано 18 листопада 2011.
Режисер Сергій Лозниця отримав премію «Дракон драконів» на Краківському кінофестивалі. Детектор медіа. 3 червня 2018. Процитовано 7.06.2018.
Український «Донбас» отримав Ґран-прі Міжнародного кінофестивалю в Севільї, dergkino.gov.ua, 19.11.2018.
Три українські фільми отримали нагороди міжнародного кінофестивалю в Індії. detector.media (укр.). 28 листопада 2018. Процитовано 20 серпня 2019.
Васильєв, Сергій (30 листопада 2018). «Донбас» здобув нагороду Каїрського МКФ – Бюро української.... Бюро української кіножурналістики (укр.). Процитовано 20 серпня 2019.
Указ Президента України від 28 серпня 2019 року № 630/2019 «Про присудження Державної премії України імені Олександра Довженка 2019 року»
Звідки прийшов дрібний біс - Український тиждень, 4 листопада 2010

Посилання

Інтерв'ю

Кінорежисер Лозниця про «Щастя моє» і не тільки на сайті Telekritika.ua
«Ми зупинилися в 1917 році й не підемо далі, доки не зрозуміємо, що тоді сталося» — Сергій Лозниця. — Журнал «Країна» № 45 за 05.11.2010(укр.)
Лук'ян Галкін. Сергій Лозниця: «Коли право на силовий контроль відбирає кожен – починається Донбас». Moviegram. 18.10.2018.
Лук'ян Галкін. Бабин Яр, антисемітизм, Хржановський та прем‘єра в Каннах – Сергій Лозниця | Каннський кінофестиваль / YouTube. 14 липня 2021.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[ukrinform-1] Перемога фільму Лозниці у Каннах стане перемогою України — продюсер — Укрінформ, 19.04.2017

[2] Режисер Сергій Лозниця у Каннах відмовився спілкуватися з російськими журналістами — Телекритика, 20.05.2014

[3] Дожити до сорокаліття молодим — Журнал «Кіно-театр», № 1 2011. Архів за 17 лютого 2018 року

[forbes-4] Сергій Лозниця: Я був певен, що Майдан переможе — Forbes Україна, 2 липня 2014,

[5] Сергій Лозниця: анатомія чутливості — часопис «Кіно театр», 2011: № 2

[6] Єдина стрічка знята не-російською — документальний фільм «Майдан» (2014), який було знято українською

[UM-7] «Щастя» розбрату — Україна Молода, 15.06.2010

[fb_1-8] Сергій Лозниця: Я був певен, що Майдан переможе — forbes.ua/ua/, 2 липня 2014

[9] 13th TDF: Retrospectives and spotlights: Sergei Loznitsa — Helena Trestikova (2/7/2011) — TIFF, 2011 (англ.)

[10] у фільмі звучать декілька фраз українською

[Oscars2007-11] The 79th Academy Awards (2006) Nominees and Winners. Academy of Motion Picture Arts and Sciences (AMPAS). Процитовано 18 листопада 2011.

[detector-070618-12] Режисер Сергій Лозниця отримав премію «Дракон драконів» на Краківському кінофестивалі. Детектор медіа. 3 червня 2018. Процитовано 7.06.2018.

[13] Український «Донбас» отримав Ґран-прі Міжнародного кінофестивалю в Севільї, dergkino.gov.ua, 19.11.2018.

[14] Три українські фільми отримали нагороди міжнародного кінофестивалю в Індії. detector.media (укр.). 28 листопада 2018. Процитовано 20 серпня 2019.

[15] Васильєв, Сергій (30 листопада 2018). «Донбас» здобув нагороду Каїрського МКФ – Бюро української.... Бюро української кіножурналістики (укр.). Процитовано 20 серпня 2019.

[16] Указ Президента України від 28 серпня 2019 року № 630/2019 «Про присудження Державної премії України імені Олександра Довженка 2019 року»

[17] Звідки прийшов дрібний біс - Український тиждень, 4 листопада 2010