Ломонтит

Ломонтитмінерал, водний алюмосилікат кальцію каркасної будови, групи цеолітів.

Ломонтит
Загальні відомості
Статус IMA затверджений (А)[1][2]
IMA-номер IMA1997 s.p.
Хімічна формула CaAl₂Si₄O₁₂ * 4H₂O
Nickel-Strunz 10 9.GB.10[3]
Dana 8 77.1.1.4
Ідентифікація
Сингонія Моноклінна сингонія[4]
Інші характеристики
Названо на честь Gillet de Laumontd[5]
Типова місцевість Юельгоа[3]
 Ломонтит у Вікісховищі
Ломонтит

Загальний опис

Хімічна формула: Ca[AlSi2O6]2·4H2O.

Містить (%): CaO – 11,9; Al2O3 – 21,72; SiO2 – 51,07; H2O – 15,31.

Сингонія моноклінна.

Спайність досконала.

Форми виділення: призматичні кристали і променисті агрегати.

Густина 2,2-2,3.

Твердість 3,0-3,75.

Блиск скляний до перламутрового. Безбарвний.

Колір білий, жовтий, червоний або коричневий. Прозорий до напівпрозорого.

Вперше був знайдений на рудниках Британі (Франція). Зустрічається у жилах і заповнює порожнини в таких вивержених породах як граніт, діорит, діабаз, кварцовий порфір і андезит. Присутній у товщах ґраувакків та туфів Нової Зеландії. Рідкісний. В Україні знайдений у Причорномор’ї.

За прізвищем французького дослідника Г.Ломонта (G. de Laumonte), R.J.Haüy, 1808.

Різновиди

Ломонтит ванадіїстий – різновид ломонтиту, який містить до 2,5% V2O5.

Див. також

Примітки

Література

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л  Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Ломонтит // Мінералогічний словник. К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Ломонтит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.