Алюмосилікати
Алюмосиліка́ти, алюміносилікати (від алюміній і силікати) — солі катіонів лужних і лужноземельних металів (зокрема K+, Na+, Ca2+, Ba2+) та аніонів загальної структури [AlSinO2n+2]– і [Al2SinO2n+2] 2–. Природні алюмосилікати — це група мінералів з великим вмістом алюмінію, виділена 1891 року В. І. Вернадським з класу силікатів,
Загальний опис
За визначенням Вернадського, глинозем і кремнезем відіграють в алюмосилікатах однакову роль, обидва є кислотними ангідридами, а самі Алюмосилікати та їхні аналоги розглядаються як похідні комплексних кремнеглиноземистих та аналогічних ангідридів. Рентгеноструктурні аналізи підтвердили погляди В. І. Вернадського на роль алюмінію в конституції силікатів і дозволили розділити силікати, що містять алюміній, на дві групи — алюмосилікати і силікати алюмінію.
Тепер алюмосилікатами називають тільки такі силікати, в яких алюміній, подібно до кремнію, має четверну координацію (тобто кожний атом алюмінію оточують 4 атоми кисню) і навіть може ізоморфно заміщувати кремній (наприклад, польові шпати, цеоліти, слюди та ін.). Таким чином, в алюмінатів роль глинозему є близькою (але не тотожною) до ролі кремнезему.
Алюмосилікати мають густину менше 2890 кг/м³.
До алюмосилікатів належать польові шпати, фельдшпатоїди, цеоліти, скаполіти, слюди, пермутити та інші.
До силікатів алюмінію належать гранати, каолін тощо.
Алюмосилікати — одна з основних складових більшості порід земної кори (вивержених, уламкових і осадових). Загалом вони складають понад 50 % об'єму верхньої частини літосфери. У складі гранітів алюмосилікати становлять 65-75 % (за об'ємом).
Алюмосилікати відрізняються від силікатів алюмінію меншою твердістю та кислотостійкістю, заниженим світлозаломленням, меншою величиною питомої ваги, ясним забарвленням тощо.
Див. також
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Словник іншомовних слів / за ред. О. С. Мельничука. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії АН УРСР, 1974.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Лазаренко Е. К. Курс минералогии. К., 195І;
- Соболев В. С. Введение в минералогию силикатов. Львов, 1949;
- Бетехтин А. Г. Курс минералогии. Изд. 2. М., 1956.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Мінералогічний словник, К.: Наукова думка. — 1975. — 774 с.
- Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк: Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0